Вікторина до Дня Народження Всеволода Нестайка: чи все ви знаєте про "Тореадорів з Васюківки"?

Сьогодні відзначаємо річницю з дня народження видатного українського письменника, автора безсмертних творів для дітей - Всеволода Нестайка! Його теплі та веселі оповідання завжди залишають невимушений слід в серцях читачів.

З великою повагою до таланту та творчості Нестайка, відзначаємо його внесок у розвиток української літератури. Його твори не лише розважають, а й навчають дітей важливим життєвим цінностям та моральним принципам.

Нехай веселий світ його казок продовжує вражати та надихати нові покоління читачів.

Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливого Почесного списку Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. 

Нумо перевіримо, як добре ви знаєте цей твір?

1. Як називається місце дії книги "Тореадори з Васюківки"? a) Київ b) Васюківка c) Львів d) Одеса

   
   

2. Хто є головним героєм роману? a) Іван b) Олесь c) Марія d) Василь

   
   

3. Яким чином потрапили герої до Васюківки? a) Завдяки випадковому знайомству b) Вони народились там c) Переїхали з іншого міста d) Вони там працюють

   
   

4. Що є основною темою книги? a) Історія кохання b) Пригоди великої родини c) Повсякденне життя в провінції d) Політичні події

   
   

5. Які труднощі виникають перед головними героями у книзі? a) Фінансові проблеми b) Конфлікти в сім'ї c) Небезпека ззовні d) Усе вище зазначене

   
   

6. Куди веде головний сюжет книги? a) До перемоги героїв b) До трагедії c) До великої подорожі d) До невідомого майбутнього

   
   

7. Яким чином автор передає атмосферу Васюківки в книзі? a) Описами природи b) Діалогами між персонажами c) Гумором та сарказмом d) Усі вище зазначені

   
   

8. Як завершується книга "Тореадори з Васюківки"? a) Щасливим фіналом b) Злим переворотом c) Відкриттям нових горизонтів d) Загадковим сюжетним поворотом

   
   

9. Як ви оцінюєте кінцівку книги? a) Вражаюча b) Непередбачувана c) Трошки розчаровуюча d) Я не читав/ла кінцівку

   
   

10. Чи рекомендуєте ви цю книгу іншим читачам? a) Так b) Ні c) Залежить від смакових уподобань d) Я ще не визначився

    
    
    

Відповіді:

1. b) Васюківка
2. d) Василь
3. c) Переїхали з іншого міста
4. c) Повсякденне життя в провінції
5. d) Усе вище зазначене
6. d) До невідомого майбутнього
7. d) Усі вище зазначені
8. c) Відкриттям нових горизонтів
9. Залиште це на розсуд читача.
10. Залежить від смакових уподобань.

Бажаємо успіху у ваших читацьких пригодах!

Юнацтво, сповнене надії: день памʼяті Героїв Крут

 

29 січня в Україні відзначають пам'ять героїв Крут - українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

Бій під Крутами - історія 

У кінці грудня 1917-го уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків дратувало проголошення Україною самостійності, тож Москва створила у Харкові окремий "український червоний уряд", який і оголосив війну незалежній частині держави.

Наступ більшовиків українське військове командування очікувало з полтавського напрямку - саме туди скерували свіжі та найбоєздатніші підрозділи. Але наступ почався з іншого боку. 

У грудні 1917-го станцію Бахмач на Чернігівщині - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії - охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва - 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців. Це були студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути  - між Ніжином і Бахмачем, за 130 км від Києва.

Вранці 29 січня 1918 року розпочався наступ більшовиків на станцію Крути. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З українського боку в бою під Крутами брали участь 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: були відбиті декілька атак, бойові втрати більшовиків складали до 300 убитих, а ще поранені, полонені.

Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти. Тоді, відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Взвод у сутінках втратив орієнтир і вийшов на станцію Крути, яку вже зайняли червоноармійці. Близько 30 юнаків взяли у полон, катували, а потім стратили.

Бій під Крутами - його значення

У бою під Крутами українські війська виконали наказ командування - наступ більшовиків було зупинено. Наші війська організовано відступили, руйнуючи за собою колії й мости. А Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж розпочалося на заводі "Арсенал".

Саме цими днями тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради - затримка більшовиків під Крутами дозволила це зробити.

9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір - УНР була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

Пам’ятай про Крути - факти та заходи до Дня пам’яті Героїв Крут

• Близько 30 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків та були страчені, поховали біля Аскольдової Могили. Всі вони визнані героями, але відомі прізвища лише 19 загиблих. Павло Тичина присвятив Героям Крут вірш "Пам'яті тридцяти".
• У 2006 році на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник.
• До 80-ї річниці бою під Крутами Монетний двір випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні.
• У 2019 році на екрани вийшла історична драма Олександра Шапарєва "Крути 1918", яка отримала неоднозначні відгуки.

До Дня пам’яті Героїв Крут в Україні проводять тематичні лекції та зустрічі в музеях, історичні уроки у закладах освіти, організовують круглі столи та книжкові виставки, що висвітлюють хроніку подій січня 1918 року та подвигу Героїв Крут.

Бій під Крутами - трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія повторюється - сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали.

Творець віщого гімну

25 січня виповнюється 185 років з дня народження видатного українського етнографа, фольклориста, географа, поета, автора поетичного тексту Державного Гімну України, Павла Чубинського.

Одного з осінніх днів 1862 року Павло Чубинський, перебуваючи в гостях, почув патріотичну сербську пісню, яка його вразила. За спогадами сучасників, він зайшов у сусідню кімнату і вийшов звідти з готовим текстом, якому судилося стати національним гімном. А вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів, князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» в Архангельську губернію. 

Згодом його звільнили за клопотанням знаменитого географа Миколи Пржевальського. Річ у тім, що, навчаючись на юридичному факультеті Петербурзького університету, Чубинський познайомився з Георгієм Тянь-Шанським, Миколою Миклухо-Маклаєм і Миколою Пржевальським. У Петербурзі він став також автором журналу «Основа», спілкуючись із Шевченком і Костомаровим.

І стала пісня Гімном...

За свої наукові праці Павло Чубинський отримав премії Російської Академії Наук і міжнародного географічного конгресу в Парижі. Він став одним з організаторів Київського географічного товариства. До слова, саме Чубинському належить ідея розорення цілинних земель для збільшення посівних площ.

В українську культуру і науку Павло Чубинський увійшов, насамперед, як видатний фольклорист і етнограф. За своє життя він зібрав близько чотирьох тисяч обрядових пісень, понад триста казок і зафіксував говірки, прикмети, звичаї у 60-ох місцевостях. Особливо його цікавили головні події людського життя – народження, одруження, проводи у рекрути і смерть. 

Музику до тексту Павла Чубинського написав Михайло Вербицький. У 1917 році їхня пісня була визнана як державний гімн України, 15 січня 1992-го його затвердили офіційно. А в 2004-му ця чудова патріотична пісня стала символом Помаранчевої революції.

В єднанні сила і міць держави

 

22 січня - особлива дата в історії України. У цей день ми відзначаємо два важливих свята - проголошення Української Народної Республіки та Акт Об'єднання українських земель. 106 років тому, 22 січня, українці проголосили незалежність своєї держави і створили Українську Народну Республіку, а рівно через рік відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР. 

22 січня 1918 року незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а через рік, в 1919 році, в цей же день на Софійській площі у Києві відбулося офіційне об'єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Так вперше за багато століть історичні українські регіони об'єдналися в одну державу. На жаль, фактично об'єднання республік УНР і ЗУНР не відбулося, але сам процес проголошення позначився на політичній ситуації в країні.

За часів радянського режиму День Соборності не відзначався, більше того - будь-яка згадка про нього знищувалася, цей день вважали "контрреволюційним святом". Перше офіційне святкування відбулося в 1939 році, у місті Хуст, столиці Карпатської України. Тоді ці землі перебували у складі Чехословаччини. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців - так День Соборності став наймасовішим заходом українців за 20 років. 

На державному рівні День Соборності України вперше відзначили в 1999 році після указу чинного президента країни Леоніда Кучми. Однак в 2011 році указом президента Віктора Януковича День Соборності був скасований на офіційному рівні, як і День Свободи 22 листопада - замість них 22 січня був заснований День соборності і свободи. Втім, уже в 2014 році президентським указом Петра Порошенка День Соборності України був відновлений. 

Головна традиція в День Соборності - це живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об'єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році - тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. За різними оцінками, участь в акції взяли близько трьох мільйонів чоловік. 
Відтоді це стало доброю традицією, яку щороку влаштовують у різних куточках України. У Києві 22 січня таким чином "з'єднують" два береги Дніпра - лівий і правий, символізуючи об'єднання Сходу і Заходу України.А 

"Кіборги витримали, не витримав бетон" день памʼяті захисників донецького аеропорту

 

Сьогодні в Україні відзначають День пам’яті захисників донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість називають Кіборгами.

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.

26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.

Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.

18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

Сьогодні, 16 січня, з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів.

Вічна пам'ять, вічна слава і честь захисникам України!

Читання - пазл щасливого дитинства

 Уявіть дитинство без книг - без тих чарівних історій, які ведуть у невідомі країни, розкривають таємниці світу та розвивають уяву. Книги - це як вікно у світ пригод та неймовірних відкриттів. Навіть у цифрову епоху, коли технології впливають на кожний аспект нашого життя, магія читання для дітей залишається неперевершеною.

1. Розвиток мовлення та мислення: Читання сприяє розвитку мовлення у дітей, розширює їх словниковий запас і допомагає у формуванні власних думок. Кожна нова книга - це можливість відкрити для себе нові слова та вислови, розширити свій світогляд та збагатити розумові можливості.

   
   

2. Стимулювання уяви та творчості: Книги надихають до творчого мислення та уявних світів. Читаючи про захоплюючі пригоди героїв, діти можуть самі створювати свої історії, малювати картини світу у своїх уявних кольорах та фантазіях.

   
   

3. Виховання емпатії та соціальної компетентності: Книги розповідають про різноманітний світ і різних людей, допомагаючи дітям розуміти різноманітність, розвивати емпатію та сприйняття інших культур та перспектив. Вони вчать дітей розуміти емоції, вчителів, батьків та однолітків, сприяючи розвитку соціальних навичок.

4. 
   

   Підвищення концентрації та уваги: Читання вимагає уваги та концентрації, що сприяє розвитку цих навичок у дітей. Вони навчаються фокусувати увагу на одній справі, покращуючи свою здатність до уважного сприйняття інформації.

   
   

5. Книги як компаньйони в розважальних та складних моментах: Вони є надійними друзями у всі часи, навіть у найскладніші періоди. Книги завжди готові відвести від усіх проблем, відчинити двері до світу фантазії та дарувати радість.

Тож, з кожною сторінкою нової книги дитина відкриває для себе безмежний світ можливостей та неймовірних вражень. Навіть у цифрову епоху, коли гаджети є складовою нашого життя, важливо пам'ятати про значення книг та читання для розвитку дитини. Тож, віддайте дітям книгу - і вони здатні здійснити будь-яку мрію та пізнати будь-яку частинку цього великого світу.

"Веселі хтосики" вірші Ганни Чубач

Народилася Ганна Танасівна Чубач 6 січня 1941 року, в селі Плоске Муровано-Куриловецького району на Вінниччині в сім'ї хліборобів.

Закінчила вечірню школу робітничої молоді, факультет журналістики Українського поліграфічного інститут та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві.

Працювала в редакціях газети "Літературна Україна" та журналу "Дніпро". Авторка 30 поетичних збірок ("Журавка" (1970), "Жниця" (1974), "Ожинові береги" (1977), "Заповіти землі" (1978), "Срібна шибка" (1980), "Святкую день" (1982), "Житня зоря" (1983), "Листя в криниці" (1984), "Літо без осені" (1986) та інших) й понад 200 естрадних пісень. За назвою першої ліричної збірки друзі одразу ж стали називати її ясноокою Журавкою.

За ці роки в поетеси вийшло понад сорок книжок. Кілька з них адресовані дітям: "Вивчаймо самі", "Сонячна абетка", "Алфавітні усмішки", "Жук малий і волохатий", "Черепаха Аха", "Прикмети — не секрети" та інші. Дітям полюбилися її вірші, скоромовки, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її "Абетками" та весело-виразні вірші.

Вірші поетеси перекладено російською, англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами.

Ганна Чубач — лауреат премій ім. П. Усенка, Марусі Чурай, Міжнародної премії "Дружба"; заслужений діяч мистецтв України.

БІЛА ЧАПЛЯ

Біла чапля  всіх дурила: 
«Я собі кожух  купила! 
Ще куплю собі хустину —  
Буду з вами цілу зиму!»  
Вірив чаплі  чорний жук, 
І метелик, і  павук. 
Навіть равлик, що не вірив, 
Але й він  у те повірив.  
Тільки жаба-крекотуха  
Не хотіла чаплю  слухать: 
«Не хвалися, чапудрило, 
Ти кожуха не купила! 
Ти не купиш  і хустину! 
Подасишся на чужину!»  
Ще земля не стала біла —  
Чапля в ірій полетіла. 

СНІЖИНКИ
 
Ці  сніжинки — як пір’їнки: 
Стеляться легенько, 
Щоб собою не злякати  
Річечку маленьку.  
Ці сніжинки — холодинки: 
Помежи собою  
Ніби слухають, як хвильки 
Хлюпотять водою. 
Ну, а річечка  маленька 
Теж себе шанує: 
Щось шепоче там, під льодом, 
Бо снігів не чує.  
Ці сніжинки — молодчинки: 
Дружать між  собою. 
Коли сонечко  пригріє, 
То стануть  водою.  
Будуть вкупі  гомоніти 
І пісень співати. 
Буде річечка  маленька 
Більшою ставати. 

РОСА 

Ой краса! Ну й краса! 
Вранці випала роса: 
На деревах, 
На траві, 
Навіть на камінчиках, 
Всі росинки, як живі,—  
В голубих промінчиках. 
Сяють, усміхаються, 
Скрапують, зливаються. 
І радіють на листках, 
І вкривають сріблом 
Дах...  

-Христос Хрещається! - в річці Йордані!

 

В Україні вперше за новим календарем святкують Хрещення Господнє або Богоявлення. Дата урочистості змінилася через переход ПЦУ на новоюліанський календар.

Це третє, найбільше й завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. У народі воно має ще кілька назв: Водохреще, Водохрестя, Водощі, Йордан чи Ордань.

Богоявлення — це тридення. Його, як і на Різдво, розпочинає пісна кутя на Святвечір; далі — день самого Водохреща і наступний день — Іоанна Хрестителя. На це свято згадується та прославляється Євангельська подія — хрещення Ісуса Христа у річці Йордан.

ㅤ

Історія Водохрещі

Свято присвячене обряду хрещення Ісуса у річці Йордан у віці 30 років. Провів ритуал проповідник Іоанн Предтеча, якого після цього назвали Хрестителем.

Згідно з Біблією, під час ритуалу небеса відкрилися і на Ісуса зійшов Святий Дух, який набув форми білого голуба. Таким чином усі присутні переконалися, що Ісус справді є Син Божий. Тому свято також відоме під назвою Богоявлення.

Своїм вчинком Ісус показав, що обряд хрещення є священним та обов'язковим для кожного християнина – навіть для Сина Божого. Християни вірять, що з того часу вода в річці Йордан щороку на Водохрещу змінює свою течію.

Священики освячують воду на річках і озерах, після чого з освячених ополонок набирають воду, вірячи, що вона має цілющу і очищувальну силу. 

Які традиції існують на свято Водохреща?

 

НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА.

В давнину напередодні свята Водохреща парубки йшли до річки, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і фарбували буряковим квасом у червоний колір. Біля хреста з льоду будувався престол. Також виготовляли та встановлювали арку з ялинових чи соснових гілок — «царські ворота».

Воду, зібрану опівночі перед Водохрещем, вважали вже цілющою – її зберігали за образами на випадок тяжкої хвороби чи поранення.

 

НА ВОДОХРЕЩУ

Вранці у церкві обов’язково відбувається Богослужіння, після якого організується піший хресний хід до річки (найближчої водойми). За словами істориків, процесія виглядала так: попереду під спів хору несли хоругви і дерев'яний церковний хрест, за хором йшов священик, а вже за ним — народ: і старі, і молоді, і чоловіки, і жінки, і діти.

Після недовгої відправи священик занурював в ополонку хрест, освячуючи воду, а в цей час хор голосно співав: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...». Майже так відбувається обряд і зараз.

В Україні на Водохрещу існували традиції, які на зараз трохи позабуті:

- після освячення води священиком одні молоді чоловіки стріляли з рушниць холостими патронами («Розстрілювання Коляди»), а інші – випускали голубів;

- молоді дівчата у деяких місцевостях Поділля та Гуцульщині несли на Водохрещу до ополонки «трійцю» - три свічки з пучками калини,васильків, сповиті намистом, барвистими стрічками, квітчатою хусткою. Під час Богослужіння «трійця» запалювалася від свічок, які горіли на престолі. А перед тим, як іти додому, «трійцю» гасили, занурюючи свічки в ополонку;

- після освячення води люди набирали йорданської води у відра та напоювали коней, весь інший народ набирав води собі у принесений посуд;

- вдома господар вмочував букетик сухих васильків у свячену воду і окроплював все в хаті та на подвір’ї. Лише після цього можна було сідати за стіл, випивати води натщесерце і пригощатися їжею.