Івана Купала - одне з найбільших стародавніх
магічних слов'янських свят.
Це
свято літнього сонцестояння, яке відзначали за старим стилем 24 червня, а за
новим - 7 липня не тільки в Україні, а й у багатьох європейських народів:
midsommer (середина літа) - у шведів, Saint Jeans ( Святого Жана) - у
французів, flakagajt (день полум'я) - в албанців, sobotka - у поляків, kresu
der ( вогняний день) - у словенців, Яковден - у болгар, Івана Купала - у
східних слов'ян. Це
час веселощів, ігрищ біля води та вогню, ворожінь й, звісно, пошуку цвіту
папороті.
Українські
традиції на Івана Купала
Хороводи
і стрибки навколо багаття
Відповідно
до давніх традицій, Івана Купала – свято сонця, а найважливіша роль в містичних
обрядах належить силі вогню. Наші предки вважали, що багаття – це сонце-ембріон
в утробі матері. Відтак у Купальську ніч прийнято стрибати через вогнище.
Спочатку через вогнище стрибали найстарші хлопці, потім – попарно, хлопець з
дівчиною.
Існують прикмети,
пов’язані з цим:
* якщо парубок найвище
стрибнув – буде гарний урожай у його сім’ї,
* вскочить у полум’я –
чекай біди,
* юнак з дівчиною вдало
перестрибнуть багаття – вони неодмінно одружаться.
Коли
забави стихають, люди запалюють свічки від вогнища на заготовлених заздалегідь
кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою і таким чином вшанувати
предків.
Вінки
на воді
Ввечері
6 липня незаміжні дівчата ворожать на нареченого: вони плетуть вінки, кидають у
воду, а хлопці їх згодом дістають. Чий вінок молодий парубок дістане – та
дівчина змушена буде поцілуватися з ним і бути у парі весь вечір. Свято триває
всю ніч, і найцікавіше те, що такі новоспечені молодята згодом і одружувалися.
"Одспівавши
купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки,
один загадує на себе, а другий на свого хлопця, коли вони зійдуться докупи на
воді, то значить дівчина буде в парі з своїм хлопцем. Або так: дівчина тичкою
спускає свій вінок на дно річки, коли він спливе наверх, то дівчина піде заміж
у той рік" (Леся Українка "Спогади про святкування Івана Купала на
Волині").
Квітка
папороті
Всі
охочі йдуть в ліс шукати цвіт папороті, як правило, парами – і знаходять велике
кохання. В цей час рослини володіють чарівною силою, лікувальними та цілющими
властивостями. Лише в Купальську ніч на папороті розцвітала вогняна квітка
щастя. Хто її зірве, той стане всемогутнім і нічого не боятиметься.Однак це
народне повір'я не відповідає дійсності. Насправді папороть ніколи не
цвіте.
"Дивися,
Петре, ти поспів якраз в пору: завтра Івана Купала. Одну тільки цю ніч на рік і
цвіте папороть" (Микола Гоголь "Вечір напередодні Івана
Купала").
Старовинні
обряди в ніч на Купала
У
Купальську ніч по землі ходить і щастя, і темні сили, тому справжні українські
господарі і господині не сплять в цей час, щоб вберегти господарство. Ще за два
дні до Купала дівчата обтикають навколо хату лопухом, якого й боїться лиха
сила.
Господар
у стайні та на пасіці накидав полину, осикових гілок, клав гострим лезом догори
сокиру у воротах та проводив риску крейдою. Господиня ставила ніж на порозі, а
на вікнах залишала осикові гілки. Дівчата ж в цей день носили часник за поясом.
Як
ви помітили, на свято Купала наші пращури вшановували Воду й Вогонь, які
вважалися цілющими силами. Окрім багаття, на світанку дівчата поспішають
до криниці набрати чарівної купальської води, аби напитися її, а ще краще
– приготувати купіль.
Вдосвіта
на Купала не сплять і бабусі, і дівчата, і навіть відьми! Усі йдуть до лісу
збирати зілля, яке в цю ніч набуло виняткових властивостей. Молодь
натомість збирає квіти для вінків. Найголовніше – барвінок, а також материнка,
чебрець, нечуй-вітер, братки, мак, сокирки, любисток, м’яту та інші.