Творча зустріч із заслуженим артистом України, воїном ЗСУ - Дмитром Лінартовичем

 Творча зустріч з презентацією поетичної збірки "Словоспів" Заслуженого артиста України, відомого актора театру та кіно, воїна ЗСУ - Дмитра Лінартовича, приурочена до Дня Збройних Сил України.

Зустріч відбулась з учнями школи #221 і діти були просто у захваті. Школярі не відводили очей з Героя України та ловили кожне його слово. Це неоціненний внесок у формування особистостей за якими майбутнє.

Історія свята:

6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято — День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги. 

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично, цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невіддільного елемента її воєнної організації. Восени – взимку 1991 року було підготовлено важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України. 

11 жовтня Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України. Концепція визначала, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили.

Коли мова заходить про 6 грудня, то слід пам’ятати не тільки про створення новітньої армії 1991 року… 

6 грудня 1919 року — початок однієї зі славетних сторінок української армії — Першого зимового походу Дієвої армії УНР. Активні військові дії більшовиків проти української держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру потребу у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.

Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як-от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. 

Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Знак ордена № 1 одержав командарм Михайло Омелянович-Павленко (на листівці вище у командарма на грудях саме цей орден), № 2 — начальник штабу в Зимовому поході генерал Юрко Тютюнник, № 3 — командир 2-ї Волинської дивізії генерал Олександр Загродський. Загалом було нагороджено до 4 тисяч козаків і старшин. Лицарі ордена ухвалили рішення відзначати 6 грудня свято відзнаки Залізного Хреста.

Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України ухвалив закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. 

Герої серед нас🇺🇦

#бібліотеки_Соломянки #бібліотека_Нестайка #бібліотека #україна #дмитролінартович

Стежками лихоліття: нестихаючий біль голодоморів

 

Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб. 

«У селі люди з голоду мерли, ми в Києві ніколи не наїдались, а у Дніпрі біля Видубецького монастиря баржі із зерном топили.»

Слова невідомого очевидця.

Факти Голодоморів, спричинених радянською владою на чолі з Й.Сталіним, визнані цілеспрямованим геноцидом української нації як на національному, так і на міжнародному рівні. Тоталітарний радянський режим планомірно винищував український народ, про що свідчать численні історичні докази.

За своєю чисельністю українська нація займала друге місце в Радянському Союзі та поступалася тільки кількості росіян. Проте любов до свободи, багатий культурно-історичний спадок та самобутні традиції виокремлювали Україну на фоні інших республік, що входили до складу СРСР.

Національно-визвольний рух, незалежне селянство, інтелігенція, зрощена на європейських цінностях, не сприймали ані влади комуністів, ані їхньої політики. Супротив був настільки сильним та яскравим, що верхівкою радянської влади було прийняте рішення: «Знищити!».

Знищити політичну націю, яка прагнула свободи та незалежності від тоталітарного режиму. І знищувати вирішили голодом.

Жахливі для українського народу події вибудовуються у чітку хронологічну послідовність, яку важко не прослідкувати. Нижче в історичній послідовності наводяться факти реалізації ретельно продуманого плану штучного голоду, що призвели до загибелі мільйонів.

• 1932 Липень
  На державному рівні створюються плани із хлібозаготівель, які практично неможливо виконати.
  
• 1932 Серпень
  Особисто Й.Сталіним ухвалюється постанова, відома в народі, як «Закон про п’ять колосків». Постанова передбачала розстріл та конфіскацію майна за розкрадання колгоспної власності, а це могло бути навіть декілька колосків, що залишились на полі.
  
• 1932 Жовтень
  В Україну прибула хлібозаготівельна комісія на чолі з В.Молотовим, який на той час очолював уряд СРСР. В результаті, репресії стали ще жорстокішими, у селян вилучали практично все зерно.
  
• 1932 Листопад
  Починають працювати спеціальні загони, які шукають та вилучають продукти харчування та худобу у селянських господарствах. Жорстока акція відбувається із залученням міліції, КДБ та місцевих комуністів. Господарства чи цілі райони вносяться на так звану «чорну дошку» – це означало, що їх мешканцям загрожує повне винищення. Господарствам виписуються нереальні штрафи з повною конфіскацією зерна та худоби. По 243-ї районах країни знешкоджуються всі громадяни чи об’єднання громадян, які би активно протистояли повному вилученню зерна.
  
• 1933 Січень
  Стосовно селян, що не здали достатньо хліба, застосовуються жорстокі репресії. Проводяться обшуки навіть в бідних селянських родинах, ліквідуються останні запаси продуктів, що прирікає людей на смерть. Сталін підписує директиву, відповідно до якої селяни не мають права виїздити за межі України та Кубані в інші республіки тодішнього СРСР. Таким чином, понад 200 000 селян було затримано та повернено назад до домівок, де на них чекала голодна смерть.
  
• 1933 Червень – серпень
  Спостерігається пік смертності від голоду в Україні, який сягає близько 1 мільйона осіб. Вся інформація знаходиться у повній секретності, випадки смерті фіксуються тільки партійними органами України. У цьому ж місяці створюється спеціальний Комітет, завданням якого стало заселити вимерлі села колгоспниками с Росії і Білорусі.

Вся інформація стосовно голоду в Україні спеціально замовчувалася. Офіційно було прийнято вважати, що не було ніякого голоду.

Наявність Голодомору замовчувалася до кінця 80-х років 20 століття.

Незважаючи на титанічні зусилля приховати від міжнародної спільноти ті жахіття, яких зазнало населення України з боку радянської влади, правда вийшла назовні.  В Україну приїздили журналісти з Заходу, тому публікації про Голодомор виходили в Німеччині, Великобританії, Франції, Бельгії, США.

Західна Україна, яка на той час не входила до складу УРСР, вела активну діяльність з порятунку українців, що жили під радянською владою. Митрополит Андрей Шептицький був серед організаторів допомоги постраждалим.

Завдяки активній діяльності і зусиллям громадських діячів про ситуацію в Україні дізналися у світі. Але допомога, запропонована міжнародним товариством Червоного Хреста голодуючим українцям, була відкинута Москвою.

Творча зустріч з презентацією поетичної збірки "Словоспів" Заслуженого артиста України, актора театру та кіно, воїна ЗСУ - Дмитра Лінартовича

Творча зустріч з презентацією поетичної збірки "Словоспів" Заслуженого артиста України, актора театру та кіно, воїна ЗСУ - Дмитра Лінартовича. Школярі школи #60 були просто у захваті!

Дмитро Лінартович — молодший лейтенант ЗСУ, поет, український актор театру, кіно та дубляжу. Зіграв головну роль у кількох українських фільмах, продублював понад двохсот ролей в іноземному кіно. Від початку російського масштабного вторгнення в Україну брав участь в обороні Києва, потім, у складі десантно-штурмового підрозділу, воював на Херсонському напрямку, у районі Бахмута, в Соледарі, де зазнав серйозного поранення.

Збірка «Словоспів» зібрала понад 50 поезій, які були написані від початку російсько-української війни і донині. У книзі – й одкровення воїна, і щемливі оповіді про життя, любов і взаємостосунки, воєнні історії, які переживав автор.