Ганна Чубач. Земна і небесна - такою прибуду! Такою достанусь грядущим вікам

 

Ганна Танасівна Чубач (6.01.1941 - 19.02.2019) - видатна українська поетеса, член Національної спілки письменників України, лауреатка літературних премій: імені Павла Усенка, Марусі Чурай, Євгена Гуцала, Анатолія Бортняка; Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2016) за книгу «Українчики ідуть»; Міжнародної премії «Дружба». Звання «Заслужена діячка мистецтв України» отримала не за суто літературну діяльність, а за авторські пісенні програми, з якими вона та її улюблені виконавці виступали по Україні. У 1997 році на Всесвітній конференції «Література ХХІ століття» у США її обрали радницею від слов’янських народів.

Творчість Ганни Чубач занесено до світової скарбниці «Література ХХI століття». Впродовж багатьох років вона працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро», вела авторську передачу на радіо. На вірші Ганни Чубач, створено понад 300 музичних творів.

За п’ятдесят років плідної творчої праці Ганна Танасівна видала понад 80 книг для дорослих і дітей. В творчому доробку Ганни Чубач збірки «Журавка» (за назвою якої друзі одразу ж стали називати її ясноокою Журавкою), «Жниця», «Ожинові береги», «Заповіти землі», «Срібна шибка», «Святкую день», «Листя в криниці», «Літо без осені», «Веселі хтосики», «Моя країна — Україна» та ін. В останні десятиліття для дорослого читача з-під пера поетеси вийшло кілька резонансних збірок, які висувалися на літературну премію імені Т. Г. Шевченка: «Дзвінка ріка», «Озвучена печаль», «Серед зневір і сподівань», «Хустка тернова», «Радість висоти».

Ще одна грань її поетичного таланту - література для дітей, яка принесла Ганні Танасівні найбільшу популярність. У 1983 року вийшла її перша збірка віршів для дітей «Йшла синичка до кринички», пізніше - «Вивчаймо самі», «Сонячна абетка», «Алфавітні усмішки», «Жук малий і волохатий», «Черепаха Аха», «Прикмети - не секрети» та ін. Загадки, скоромовки Ганни Чубач — справжнє диво. Дітям полюбилися її вірші, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її «Абетками» та весело-виразні вірші, які розвивють артикуляцію.

Самих лише віршованих абеток близько дванадцяти. «Алфавітні усмішки»  Ганни Чубач навіть покладені на музику.

Реліктові дерева 

Реліктові дерева, де ви!?

Рубали на будівлі, На щогли тонкостанні.

Рубали — не питали: “А може, ви останні?”

У здогадах лукавих тривожуся думками:

?Хіба не так це сталось з реліктовими нами

І війнами вбивали,

І голодом морили.

Жінки не тих кохали і не від тих родили.

Сильніші — умирали. А виживали — кволі.

Реліктових — так мало. А виродків — доволі.

О бідний мій народе, важка твоя дорога:

Реліктові дерева Рубали дуже довго!

Я піду і впаду…

Я піду і впаду

У шовкову траву

І заплачу, заплачу,

Заплачу…

І шовкова трава,

І журба світова

Мої сльози мені

Не пробачить.

Буде вітер шуміть,

Буде небо — гриміть,

Будуть хлюпати ріки

Водою:

“Годі в трави ридать,

Треба край рятувать —

Стогне рідна земля

Під ордою!”

Підведусь із колін

І, вдихнувши полин,

У світи заволаю

Собою:

“Не умію стрілять —

Буду вбивць проклинать.

А прокльони мої —

Як набої!”

Двоголові лихварі

Дві хижацькі голови

В один герб з’єдналися.

І немов обі живі

Й тільки що кусалися.

Зиркають тепер вони

Хижо в різні сторони —

Так, неначе не орли,

А могильні ворони.

Очі хижі. Пазурі —

Будь-кого подряпають.

Двоголові лихварі

Цілий світ залякують.

Світ не може зрозуміть,

Що воно за птиця:

Не співає, не летить

І небес — боїться.

Всиновлені небом

Пам’яті Небесної Сотні

Всиновленим небом

Нічого не треба:

Їм сонце — хлібина,

А хмара — вода.

Хіба що дізнатись,

Що вже в Україні

Навіки пощезла

Московська орда.

Всиновленим небом

Нічого не треба.

І ти не жалійся

На долю гірку:

Щоб цвинтарні свічі

Не плакали в вічність,

А ясно світили

У пам’ять людську.

«Я - жінка!"

Нехай мені доля вготовила муки.

Не камінь на плечі, а цілий обвал.

Я буду до щастя простягувать руки,

Я буду молитись на свій ідеал.

Нехай моя доля знедолена плаче,

Карає і мучить нестерпним життям,

Я – все-таки сильна, я щось таки значу,

Я світ цей дивую красивим дитям.

Накотяться біди – повинна здолати,

Підкотиться туга- повинна змовчать

Немеркнуче світло: я – жінка, я – мати,

Запалена Богом остання свіча.

І , хто мене кине, – покинутий буде.

Хто словом осудить – осудиться сам.

Земна і небесна – такою прибуду!

Такою достанусь грядущим вікам.

Я люблю у лузі квіти

Я люблю у лузі квіти,

Де гудуть весь день джмелі,

І метелик носить літо

На легенькому крилі.

Гріє сонечко гаряче

Чисте озеро води.

І зелений коник скаче,

Сам не відає куди.

Урочисто і красиво

В’є вінок моя рука.

І цвітуть, цвітуть, як диво:

Луг і квіти, і ріка…

У долині теплий вітер

Сушить трави від роси.

Я кажу:

«Усе на світі Починається з краси!»

Я кажу. І ви повірте!

По розщедреній землі

Поспішайте в луг, де квіти,

Де гудуть весь день джмелі!

Читайте неповторну поезію ВЕЛИКОЇ ПОЕТЕСИ!

Зникаю Сонцем за горою,

Вам залишаю луг і квіти,

Щоб світ, освячений любов'ю,

Мою відсутність не помітив ...

Миру нашим дітям!

 Так хочеться у цей важкий час підтримати наших дітей та допомогти їм подолати хвилювання, пов'язані з війною.

Маленькі українці зараз вчать букви у бомбосховищах. І велика радість сьогодні у них, коли відбій повітряної тривоги. І так не повинно бути в сучасному світі. 

Але так є… Але ми це подолаємо. І цього більше не буде ніколи! 

Початок осінніх канікул розпочався надзвичайно весело й цікаво: зі знайомства з новими книгами, з милими та дуже смішними загадками, скоромовками та пісеньками, з РУХАНКИ-ЧИТАНКИ з музикантом і композитором Ігорем Якубовським. 

Які були веселі та щасливі наші дітки! 

Вони співали, танцювали і від їхніх посмішок сяяло все навкруги!

Ми вистоїмо, ми вивчимо наших дітей і ми все відбудуємо!

І розквітне наша Україна!

І щасливими будуть наші діти!

Слава народу України!

Слава нашим захисникам!

Все буде Україна!

Нація нескорених

Звитяжним сторінкам великої історії України, героям минулого та сьогодення, що у різні часи незламно боролися за нашу землю, свободу та незалежність присвячує свої роботи майстер історичного живопису Андрій Серебряков. 

Картина художника Серебрякова Андрія

Рейд. Спекотне літо 2014 року 

130х70 см. полотно, олія, 2021 р.

До вашої уваги картина "Рейд. Спекотне літо 2014 року" художника Андрія Серебрякова, яка нагадує нам про події 2014 року, рейд десантників тилами ворога в період з 19 липня по 10 серпня 2014 року. На картині зображено початок героїчного рейду 95-ої десантно-штурмової бригади влітку 2014 року на сході України. Цей рейд відомий також як "рейд Забродського" - за прізвищем командира легендарної 95-ї бригади генерала-лейтенанта Михайла Забродського, командувача Десантно-штурмовими військами (2015-2019), Героя України. 

Головною метою рейду було деблокування на південному сході Луганської і на сході і півдні Донецької областей підрозділів Збройних Сил України, які потрапили в оточення на російсько-українському кордоні.

Американський військовий експерт Філліп Карбер розповів, що

"Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання. І це - найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу».

На презентації цієї картини генерал Михайло Забродський наголосив, що для нього дуже важливою є пам’ять про ті події. «Ця картина відтворює певні події літа 2014 року. Це творча робота художника Андрія Серебрякова, який достатньо прискіпливо і детально поставився до художнього відтворення того, що відбувалося в червні-серпні 2014 року в степах Донбасу. Після консультацій з деякими учасниками тих подій, встановлення деяких фактів, в тому числі і з використанням деяких матеріалів народився такий сюжет, присвячений рейдовим діям 95-ї окремої аеромобільної бригади», – сказав він.

«На мій погляд, досить вдало обраний момент, тому що це самий початок рейдових дій. Коли всі ми ще сповнені сил, енергії, бажання. І найголовніше – і всі ми ще живі. Це пам’ять. Це художній твір. Це, як книга, відтворена на полотні. Це не фотоматеріали і це не відосики. Це те, як людина, яка не була учасником подій, їх відчувала, відчувала, що тоді відбувалося. Тому це має подвійну ціну», – сказав генерал-лейтенант.

«Я був здивований, коли сказали, що хочуть намалювати картину. Тому що в моєму житті такого ще не траплялося. І якщо подіі, в яких я мав честь брати участь, дійсно гідні того, щоб бути відтвореними на полотні – це може приносити лише задоволення. Від мене велика дяка за пам’ять, що ми пам’ятаємо, пам’ятають нас…» – додав він.

«Ми – солдати і сержанти, офіцери, ми не можемо впроваджувати медалі, ордени, не маємо права. А висловити свою солдатську шану командиру, який виконував бойові задачі, і не просто виконував задачі, а й повертав людей живими, це вартує багато... Всі ці картини говорять про те, що все це частинки одного ланцюга. Протягом століть це одна й та сама війна проти одного й того самого ворога. І одні й ті самі козаки, тільки сіли вже не на коней, а на БТРи. Дякувати Богу, що в нас є командири, які можуть вести нас перемагати. Ми завжди готові встати під ваші знамена, ваше командування. Для нас це честь». -  Олег Кушніренко, військовий.

Із інтерв’ю комбата 95-ї аеромобільної бригади Ігоря Герасименка - одного з наймолодших військових Героїв України: «Наш колишній командир Забродський їздив з нами на всі серйозні завдання. Нас, молодих комбатів, він навчав воювати. А коли побачив, що ми можемо працювати самостійно - почав відпускати самих. Він давав нам самостійність. Це виховувало в нас відповідальність і мотивувало, що дуже в нагоді під час виконання бойових завдань. Принцип, яким ми керувалися тоді і у всіх інших випадках - не кидати своїх ні за яких обставин. Це не просто девіз, який ми вимовляємо, а й доводимо на ділі».

Як і сотні років тому легендарний козацький отаман Іван Сірко теж визволяв з полону своїх побратимів. 

Картина художника Серебрякова Андрія

Отаман Іван Сірко. Визволення побратимів 

150х60 см, полотно, олія 2019 р.

Наша історія – це історія боротьби. 

Нам є що пам'ятати і чим пишатися.

Щоб Пам’ятали...

І ми показуємо, що у великого народу є велика історія. 

Саме сьогодні, як і тисячоліття тому, українські воїни героїчно боронять країну та надійно тримають щит Європи. Ми нація, яка вразила весь світ.

Слава Україні!

 

         

 

Вільна. Сильна. Незалежна

28 червня - День Конституції України . 

Цей акт закріпив незалежність українського народу, зробив його справжнім володарем суверенітету.

Що таке Конституція? 

Основний Закон, який декларує цінності держави.

Стаття перша Конституції нашої Держави проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття друга  затверджує постулат про те, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Сьогодні народ України вкотре боронить свою Батьківщину від російських загарбників, мета яких знищити нас, як націю. І перемога у війні залежить від кожного з нас. 

Низький уклін і слава Героям, які боронять  нашу вільну, незалежну Україну! 

Процес конституційного творення в Українській державі має тисячолітню історію. Першою подобою конституції була Руська Правда – збірка стародавнього права, створена у Київській Русі в 11 столітті. У 17 столітті свої законодавчі акти складали і запорозькі козаки. Вони і дали поштовх створенню Конституції Пилипа Орлика – договору, що регламентував відносини гетьмана, козацької старшини, державний устрій тогочасної України, права та обов'язки людей. Створена у 1710 році вона стала першим документом, подібним на сучасні європейські конституції, документом великої значущості в історії українського державотворення. Знаковими для українського конституційного творення стали і різні версії конституцій, які були розроблені у період з 1917 по 1921 рік. Різні проекти створювалися навіть тоді, коли ймовірність відстояти українську незалежність була дуже малою.

Попередники сучасної Конституції : Конституція Пилипа Орлика – 1710 рік. Конституція УНР – 29 квітня 1918 року. Мала конституція ЗУНР – 13 листопада 1918 року. Тимчасова Конституція Карпатської України – 15 березня 1939 року.

22 серпня 2011 року у Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Конституція в мініатюрі розміром 21х32 мм має 160 сторінок, на яких вручну були написані близько 9,5 тис. букв. Кожна з цих літер має розмір не більше 1 мм. Текст книги написаний індійської тушшю. Сама ж мініатюра виконана зі спеціального тонкого паперу. Міні-Конституція знаходиться в чохлі з зображенням герба. На створення мініатюри було витрачено близько 2 місяців. Вона передана в Музей книги і друкарства. 13) У 2019 році в мережі «Інтернет» з’явилася електронна Конституція України для дітей у вигляді коміксів. Авторами Конституції у коміксах стали брати Капранови, а художником – Олександр Костенко

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КОНСТИТУЦІЇ СВІТУ

• Конституція Сан-Марино вважається найстаршою з чинних конституцій (1600 рік);

• Конституція Індії є найбільшою у світі (395 статей, 12 додатків, 500 правок, 117400 слів);

• найменшою конституція вважається у США;

• у Великій Британії та Ізраїлі немає конституцій, є лише тимчасові акти та закони;

• у Конституції Австралії прописана зарплата генерал-губернатора;

• у Конституції Еквадору закріплені права не лише громадян країни, а й навколишнього середовища, як екосистеми;

• у Лівії конституцією офіційно затверджено Коран;

• у Конституції Японія чітко пише про офіційну відмову у війні через поразку в Другій світовій;

• Конституція Мальти проголошує країну нейтральною, яка прагне до миру;

• Конституція Польщі є першою реально чинною в Європі (1791 рік).

 

Ксерокопія частини списку Конституції Пилипа Орлика староукраїнською мовою, яка знаходиться в Музеї гетьманства.

З Днем Конституції України!