вівторок, 26 липня 2022 р.

Нація нескорених

Звитяжним сторінкам великої історії України, героям минулого та сьогодення, що у різні часи незламно боролися за нашу землю, свободу та незалежність присвячує свої роботи майстер історичного живопису Андрій Серебряков. 


Картина художника Серебрякова Андрія
Рейд. Спекотне літо 2014 року 
130х70 см. полотно, олія, 2021 р.

До вашої уваги картина "Рейд. Спекотне літо 2014 року" художника Андрія Серебрякова, яка нагадує нам про події 2014 року, рейд десантників тилами ворога в період з 19 липня по 10 серпня 2014 року. На картині зображено початок героїчного рейду 95-ої десантно-штурмової бригади влітку 2014 року на сході України. Цей рейд відомий також як "рейд Забродського" - за прізвищем командира легендарної 95-ї бригади генерала-лейтенанта Михайла Забродського, командувача Десантно-штурмовими військами (2015-2019), Героя України. 

Головною метою рейду було деблокування на південному сході Луганської і на сході і півдні Донецької областей підрозділів Збройних Сил України, які потрапили в оточення на російсько-українському кордоні.

Американський військовий експерт Філліп Карбер розповів, що

"Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання. І це - найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу».

На презентації цієї картини генерал Михайло Забродський наголосив, що для нього дуже важливою є пам’ять про ті події. «Ця картина відтворює певні події літа 2014 року. Це творча робота художника Андрія Серебрякова, який достатньо прискіпливо і детально поставився до художнього відтворення того, що відбувалося в червні-серпні 2014 року в степах Донбасу. Після консультацій з деякими учасниками тих подій, встановлення деяких фактів, в тому числі і з використанням деяких матеріалів народився такий сюжет, присвячений рейдовим діям 95-ї окремої аеромобільної бригади», – сказав він.

«На мій погляд, досить вдало обраний момент, тому що це самий початок рейдових дій. Коли всі ми ще сповнені сил, енергії, бажання. І найголовніше – і всі ми ще живі. Це пам’ять. Це художній твір. Це, як книга, відтворена на полотні. Це не фотоматеріали і це не відосики. Це те, як людина, яка не була учасником подій, їх відчувала, відчувала, що тоді відбувалося. Тому це має подвійну ціну», – сказав генерал-лейтенант.

«Я був здивований, коли сказали, що хочуть намалювати картину. Тому що в моєму житті такого ще не траплялося. І якщо подіі, в яких я мав честь брати участь, дійсно гідні того, щоб бути відтвореними на полотні – це може приносити лише задоволення. Від мене велика дяка за пам’ять, що ми пам’ятаємо, пам’ятають нас…» – додав він.

«Ми – солдати і сержанти, офіцери, ми не можемо впроваджувати медалі, ордени, не маємо права. А висловити свою солдатську шану командиру, який виконував бойові задачі, і не просто виконував задачі, а й повертав людей живими, це вартує багато... Всі ці картини говорять про те, що все це частинки одного ланцюга. Протягом століть це одна й та сама війна проти одного й того самого ворога. І одні й ті самі козаки, тільки сіли вже не на коней, а на БТРи. Дякувати Богу, що в нас є командири, які можуть вести нас перемагати. Ми завжди готові встати під ваші знамена, ваше командування. Для нас це честь». -  Олег Кушніренко, військовий.

Із інтерв’ю комбата 95-ї аеромобільної бригади Ігоря Герасименка - одного з наймолодших військових Героїв України: «Наш колишній командир Забродський їздив з нами на всі серйозні завдання. Нас, молодих комбатів, він навчав воювати. А коли побачив, що ми можемо працювати самостійно - почав відпускати самих. Він давав нам самостійність. Це виховувало в нас відповідальність і мотивувало, що дуже в нагоді під час виконання бойових завдань. Принцип, яким ми керувалися тоді і у всіх інших випадках - не кидати своїх ні за яких обставин. Це не просто девіз, який ми вимовляємо, а й доводимо на ділі».

Як і сотні років тому легендарний козацький отаман Іван Сірко теж визволяв з полону своїх побратимів. 


Картина художника Серебрякова Андрія
Отаман Іван Сірко. Визволення побратимів 
150х60 см, полотно, олія 2019 р.

Наша історія – це історія боротьби. 

Нам є що пам'ятати і чим пишатися.

Щоб Пам’ятали...

І ми показуємо, що у великого народу є велика історія. 

Саме сьогодні, як і тисячоліття тому, українські воїни героїчно боронять країну та надійно тримають щит Європи. Ми нація, яка вразила весь світ.

Слава Україні!

 

         

 


вівторок, 28 червня 2022 р.

Вільна. Сильна. Незалежна

28 червня - День Конституції України . 
Цей акт закріпив незалежність українського народу, зробив його справжнім володарем суверенітету.

Що таке Конституція? 

Основний Закон, який декларує цінності держави.

Стаття перша Конституції нашої Держави проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття друга  затверджує постулат про те, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Сьогодні народ України вкотре боронить свою Батьківщину від російських загарбників, мета яких знищити нас, як націюІ перемога у війні залежить від кожного з нас. 

Низький уклін і слава Героям, які боронять  нашу вільну, незалежну Україну! 

Процес конституційного творення в Українській державі має тисячолітню історію. Першою подобою конституції була Руська Правда – збірка стародавнього права, створена у Київській Русі в 11 столітті. У 17 столітті свої законодавчі акти складали і запорозькі козаки. Вони і дали поштовх створенню Конституції Пилипа Орлика – договору, що регламентував відносини гетьмана, козацької старшини, державний устрій тогочасної України, права та обов'язки людей. Створена у 1710 році вона стала першим документом, подібним на сучасні європейські конституції, документом великої значущості в історії українського державотворення. Знаковими для українського конституційного творення стали і різні версії конституцій, які були розроблені у період з 1917 по 1921 рік. Різні проекти створювалися навіть тоді, коли ймовірність відстояти українську незалежність була дуже малою.

Попередники сучасної Конституції : Конституція Пилипа Орлика – 1710 рік. Конституція УНР – 29 квітня 1918 року. Мала конституція ЗУНР – 13 листопада 1918 року. Тимчасова Конституція Карпатської України – 15 березня 1939 року.

22 серпня 2011 року у Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Конституція в мініатюрі розміром 21х32 мм має 160 сторінок, на яких вручну були написані близько 9,5 тис. букв. Кожна з цих літер має розмір не більше 1 мм. Текст книги написаний індійської тушшю. Сама ж мініатюра виконана зі спеціального тонкого паперу. Міні-Конституція знаходиться в чохлі з зображенням герба. На створення мініатюри було витрачено близько 2 місяців. Вона передана в Музей книги і друкарства. 13) У 2019 році в мережі «Інтернет» з’явилася електронна Конституція України для дітей у вигляді коміксів. Авторами Конституції у коміксах стали брати Капранови, а художником – Олександр Костенко

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КОНСТИТУЦІЇ СВІТУ

• Конституція Сан-Марино вважається найстаршою з чинних конституцій (1600 рік);

• Конституція Індії є найбільшою у світі (395 статей, 12 додатків, 500 правок, 117400 слів);

• найменшою конституція вважається у США;

• у Великій Британії та Ізраїлі немає конституцій, є лише тимчасові акти та закони;

• у Конституції Австралії прописана зарплата генерал-губернатора;

• у Конституції Еквадору закріплені права не лише громадян країни, а й навколишнього середовища, як екосистеми;

• у Лівії конституцією офіційно затверджено Коран;

• у Конституції Японія чітко пише про офіційну відмову у війні через поразку в Другій світовій;

• Конституція Мальти проголошує країну нейтральною, яка прагне до миру;

• Конституція Польщі є першою реально чинною в Європі (1791 рік).



 
Ксерокопія частини списку Конституції Пилипа Орлика староукраїнською мовою, яка знаходиться в Музеї гетьманства.

З Днем Конституції України!


середа, 1 червня 2022 р.

Наші права – щасливе дитинство!

 Сьогодні світ відзначає День захисту дітей.

В Україні це веселе свято дитинства затьмарене війною. Цей день здається особливо важливим під час війни, коли багато дітей втратили батьків, позбулися домівки або поїхали з рідного дому. Нашим дітям дали прихисток люди із різних країн світу. Безмежна їм вдячність від усіх українських матерів. 

Внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації станом на ранок 1 червня 2022 року офіційне число дітей-жертв -243, поранених – 446. Ці цифри не остаточні, оскільки війна триває.

1 червня – ідеальний привід нагадати дорослим про необхідність дотримання прав дітей:

на життя,

на свободу думок і віросповідання,

на освіту, відпочинок і дозвілля,

на захист від фізичного та психологічного насильства,

на захист від експлуатації дитячої праці.

В українських дітей частину цих прав відібрала війна…

Діти – це наше майбутнє!

Тільки в умовах захисту прав і свобод дитини  можливе формування гуманного і справедливого суспільства.

З Днем захисту дітей!

Нехай діти завжди будуть щасливими і ростуть під мирним небом!

Ми щиро віримо, що наступного року українські діти зустрічатимуть свято у мирній, щасливій та вільній від окупантів Україні.


 


неділя, 15 травня 2022 р.

Наш дух ніколи не зламати

 15 травня - День пам'яті жертв політичних репресій в Україні

Щорічно українці вшановують національний пам'ятний день у третю неділю травня, який називається День пам'яті жертв політичних репресій. У радянські часи від комуністичного режиму за наказом Йосипа Сталіна розстріляли десятки тисяч українців, ще сотні тисяч було ув'язнено та заслано у табори, або їх примусово тримали у психлікарнях. Жертв досі неможливо підрахувати точно, наразі відомо лише, що за період "Великого терору" в УРСР у 1937–1938 роках було засуджено 198 918 українців, з яких близько двох третин – розстріляли. Жертв набагато більше, але місця поховань були режимними об’єктами тодішнього КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, а доступ до відповідних архівів був заборонений. Більшість архівів знаходиться наразі на території Росії.

Биківнянський ліс

У пік репресій вбитих ховали у "братських могилах" у фруктових садах, парках, приміських лісах. Для цього копали траншеї і засипали трупи негашеним вапном. Биківнянський ліс у Київській області став одним із символом того часу, там поховали понад 19 тисяч розстріляних громадян, і це лише ті, у кого встановлені імена. Це одне з найбільших поховань на території України жертв сталінських репресій. Також є дані, за якими припускається, що там поховано більше 100 тисяч українців, яких закатували або розстріляли НКВД у Києві протягом 1937-1941 років.

Масові поховання в Україні

Крім Биківнянського лісу, є ще багато місць масових поховань жертв сталінських репресій:

§  Рутченкове поле (Донецьк),

§  район Парку культури та відпочинку (Вінниця),

§  П’ятихатки (Харків),

§  Католицьке кладовище (Умань),

§  Єврейський цвинтар (Черкаси),

§  село Халявин (Чернігівщина),

§  Другий християнський цвинтар (Одеса),

§  9-й км Запорізького шосе (Дніпро),

§  урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ),

§  урочище Саліна (Львівська область),

§  Тюрма на Лонцького (Львів).

Причини масових репресій за задумом Сталіна

Сталінські репресії мали на меті упокорити населення терором, утвердити авторитарність керівництва, здійснити "кадрову революцію". а також закінчити боротьбу із "соціально-ворожими елементами", яка велась 20 років. Підстава для репресій - теза, що загострюється класова боротьба в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Наказ №00447

Офіційний початок "Великого терору" - наказ НКВД СРСР №00447 "Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів" від 30 липня 1937 року. Його затвердило політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Наявні документи НКВД свідчать про заздалегідь сплановані репресії. Цим наказом були встановлені ліміти на покарання українців. Вирок першої категорії означав розстріл, а другої - ГУЛАГ. У січні 1938 року був збільшений ліміт розстрілів до 83 122 людей.

Спрощення процедури засудження

10 липня 1937 року політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних "трійок". Їх створили для спрощення процедури засудження. До їхнього складу входили:

§  начальник обласного УНКВД (голова),

§  обласний прокурор

§  перший секретар обласного, крайового або республіканського комітету ВКП(б).

Їхнє існування повністю суперечило законодавству того часу, зокрема Конституції 1936 року.

Заарештовані українці були фактично без прав на захист чи оскарження, а свідчення, на яких будувалася справа, не перевірялись. Без доказів свідчень людей розстрілювали або відправляли до ГУЛАГу. Їхні зізнання вибивали вже ставшими відомими "сталінськими тортурами". Тоді це все виправдовували прислів’ям "ліс рубають – тріски летять".

Доноси

Ті доноси, які наразі наново розвиваються на території Росії та на окупованих нею територіях стосовно незгодних із війною, яку розпочала РФ проти України, були рутиною тодішніх мирних жителів. Тоді панував тотальний страх та недовіра. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, страх доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів. Люди писали доноси на знайомих, остерігаючись, що ті донесуть на них першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів.

Найкривавіша ніч у Києві

19 травня 1938 року на подвір’ях, підвалах київських в’язниць НКВД розстріляли із револьверів системи "Наган" 563 українця. Несильна віддача цих револьверів берегла сили катів при масових розстрілах. Тоді НКВД розташовувався у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат - наразі це Жовтневий палац. На сучасній вулиці Володимирській, 33 у столиці України НКВД розташовувались у 1938-1941 роках.

Повідомлення родичам розстріляних

У 1955 році КГБ направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс. Було надано вказівку повідомляти родині розстріляних українців, що вони нібито "померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в РАГСах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані".

Відповідальність членів родин репресованих

Влітку 1937 року посилили відповідальність членів родин жертв репресій. Членів сімей "ворогів народу" переселяли у внутрішні області СРСР, а їхніх дружин та чоловіків обов'язково арештовували. Діти до 15 років були передані у спеціальні дитбудинки.

Кінець "Великого терору"

17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову "Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства", метою якої було припинення "великої чистки" та відновлення елементарної законності. Згодом було вбито безпосередніх організаторів і виконавців "Великого терору". 

Сьогодні ми схиляємо голови, віддаючи шану тим, хто загинув чи постраждав від тоталітарного режиму за свою свободу, національність, віру, політичні переконання та громадянську позицію.

Ми пам’ятаємо, щоб не повторити страшну трагедію, яку довелось пережити нашому багатостраждальному українському народу на шляху до незалежності, якою ціною нам далася свобода, право жити у демократичній та європейській країні.

НАШ ДУХ НІКОЛИ НЕ ЗЛАМАТИ!