7 квітня – Благовіщення Пресвятої Богородиці
Благовіщення – одне із найбільших весняних свят. Це свято
воскреслої землі, пробудження життєвої сили природи. Цього дня, вважають слов'яни,
Дух світла благословляє Землю і все, що живе на ній. На Благовіщення прилітає
ластівка – Божа птиця.
В давні часи вважали, що весна починалася саме з цього
дня. Люди з нетерпінням чекали повернення птахів з далеких країв.
Птахи в українській символіці відіграють дуже важливу
роль. Вважається, що до цього свята лелеки зазвичай прилітали з далеких мандрів
і починали вити гнізда, а відтак прославляється своя земля, родина, міцні
стосунки.
На Благовіщення існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби
співали на волі, Бога прославляли та просили щастя тому, хто їх випустив». Ще в давнину на Благовіщення існувала
прикмета: «Птах гнізда не в'є, дівчина коси не плете». За повір'ям, в це велике
свято птахи навіть не в'ють свої гнізда. За прикметами, єдина зозуля почала
вити гніздо в цей день, тож тепер вона не має власного гнізда, а свої яйця
підкидає у гнізда інших птахів.
ГРА «ВГАДАЙ ПТАШКУ»
1. Я прилітаю до вас найпершим. Своє гніздо я в'ю біля
житла, яке мені сподобається та одразу стаю хазяїном на полях.
2. Своїх пісень не маю, але можу переспівати пісні інших
птахів. Для мене будують будиночки і розвішують їх на деревах, а я борюсь з
комахами-шкідниками та звеселяю людей своїм співом.
3. Мій талант – це мої пісні. За народною прикметою, я
прилітаю лише тоді, коли можна напитися роси з березового листя.
4. Я можу з'їсти майже 100 волохатих гусениць за годину. Люди
про мене кажуть, що я своім «ку-ку» їм вік вказую.
5. Коли ми повертаємось на рідну землю, то степи та
болота одразу стають веселішими. Мабуть, тому нас називають веселиками.
6. За літо я з'їдаю до 1 мільйона комарів. Своє гніздо я
ліплю над вікном з глини, піску й соломинок.
3. Соловей
