На Івана, на Купала квітка щастя розквітала

 Івана Купала - одне з найбільших стародавніх магічних слов'янських свят.

Це свято літнього сонцестояння, яке відзначали за старим стилем 24 червня, а за новим - 7 липня не тільки в Україні, а й у багатьох європейських народів:  midsommer (середина літа) - у шведів, Saint Jeans ( Святого Жана) - у французів, flakagajt (день полум'я) - в албанців, sobotka - у поляків, kresu der ( вогняний день) - у словенців, Яковден - у болгар, Івана Купала - у східних слов'ян. Це час веселощів, ігрищ біля води та вогню, ворожінь й, звісно, пошуку цвіту папороті.

Українські традиції на Івана Купала

Хороводи і стрибки навколо багаття

Відповідно до давніх традицій, Івана Купала – свято сонця, а найважливіша роль в містичних обрядах належить силі вогню. Наші предки вважали, що багаття – це сонце-ембріон в утробі матері. Відтак у Купальську ніч прийнято стрибати через вогнище. Спочатку через вогнище стрибали найстарші хлопці, потім – попарно, хлопець з дівчиною.

Існують прикмети, пов’язані з цим:

* якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його сім’ї,

* вскочить у полум’я – чекай біди,

* юнак з дівчиною вдало перестрибнуть багаття – вони неодмінно одружаться.

Коли забави стихають, люди запалюють свічки від вогнища на заготовлених заздалегідь кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою і таким чином вшанувати предків.

Вінки на воді

Ввечері 6 липня незаміжні дівчата ворожать на нареченого: вони плетуть вінки, кидають у воду, а хлопці їх згодом дістають. Чий вінок молодий парубок дістане – та дівчина змушена буде поцілуватися з ним і бути у парі весь вечір. Свято триває всю ніч, і найцікавіше те, що такі новоспечені молодята згодом і одружувалися.

"Одспівавши купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки, один загадує на себе, а другий на свого хлопця, коли вони зійдуться докупи на воді, то значить дівчина буде в парі з своїм хлопцем. Або так: дівчина тичкою спускає свій вінок на дно річки, коли він спливе наверх, то дівчина піде заміж у той рік" (Леся Українка "Спогади про святкування Івана Купала на Волині").

Квітка папороті

Всі охочі йдуть в ліс шукати цвіт папороті, як правило, парами – і знаходять велике кохання. В цей час рослини володіють чарівною силою, лікувальними та цілющими властивостями. Лише в Купальську ніч на папороті розцвітала вогняна квітка щастя. Хто її зірве, той стане всемогутнім і нічого не боятиметься.Однак це народне повір'я не відповідає дійсності. Насправді папороть ніколи не цвіте. 

"Дивися, Петре, ти поспів якраз в пору: завтра Івана Купала. Одну тільки цю ніч на рік і цвіте папороть" (Микола Гоголь "Вечір напередодні Івана Купала").

Старовинні обряди в ніч на Купала

У Купальську ніч по землі ходить і щастя, і темні сили, тому справжні українські господарі і господині не сплять в цей час, щоб вберегти господарство. Ще за два дні до Купала дівчата обтикають навколо хату лопухом, якого й боїться лиха сила.

Господар у стайні та на пасіці накидав полину, осикових гілок, клав гострим лезом догори сокиру у воротах та проводив риску крейдою. Господиня ставила ніж на порозі, а на вікнах залишала осикові гілки. Дівчата ж в цей день носили часник за поясом.

Як ви помітили, на свято Купала наші пращури вшановували Воду й Вогонь, які вважалися цілющими силами. Окрім багаття, на світанку дівчата поспішають до криниці набрати чарівної купальської води, аби напитися її, а ще краще – приготувати купіль.

Вдосвіта на Купала не сплять і бабусі, і дівчата, і навіть відьми! Усі йдуть до лісу збирати зілля, яке в цю ніч набуло виняткових властивостей. Молодь натомість збирає квіти для вінків. Найголовніше – барвінок, а також материнка, чебрець, нечуй-вітер, братки, мак, сокирки, любисток, м’яту та інші.