Чарівні різдвяні книги, які навчать вірити у дива та доброту!

Різдвяні свята - це час для читання найдобріших та найсвітліших історій, наповнених дружбою, пригодами та дивами.

Ці книги створять для вас магію святкового настрою, допоможуть краще зрозуміти сенс свята, більше відчути атмосферу Різдва, навчать цінувати доброту. 

Андрусяк,  І. Зайчикове Різдво. - Київ: Фонтан казок, 2016. - 15с.: іл.

Віршоказка «Зайчикове Різдво» — продовження популярної «Зайчикової книжечки» Івана Андрусяка, з якою вже виросло ціле покоління українських читаченят. Упродовж зимових днів Зайчик сумує за сонцем. Його не тішить сніг, допоки він не отримує сонячний дарунок від Святого Миколая і святкує найсонячніше свято в році — Різдво. Ця книжка запрошує читачів до зимових буднів і свят разом із Зайчиком та його лісовими друзями.

Гаврош, О. Різдвяна історія ослика Хвостика. - Київ: Фонтан казок, 2019. - 128 с.: іл.

Ослик Хвостик — справжній актор. Він неперевершено грає роль віслюка в різдвяній виставі-вертепі. Та ось саме перед Різдвом стається дуже прикра річ: лихі люди викрадають Хвостика. Осликові вдається втекти від крадіїв, однак після цього його пригоди лише починаються... Навколо глупа ніч, темний ліс — куди йти, адже за кожним пагорбом, за кожним кущем на бідолаху можуть чекати хижі звірі або й ще страшніше — користолюбні люди... Сповнена дивовижних пригод справжня різдвяна історія від одного з найкращих сучасних українських дитячих письменників Олександра Гавроша.

Різдвяна ніч: Легенди, казки, оповідання. - Львів: Свічадо, 2007. - 152 с.

У літературу різноманітні народні різдвяні оповідання та легенди потрапили на початку XIX ст., коли почала розвиватися література для дітей. Приблизно в той самий час з'являється власне "святвечірнє оповідання" - розповідь про якесь різдвяне диво, що його творять не лише Божественне втручання в земні справи, а й людські доброта, прощення та милосердя. Ця книжка містить добірку різноманітних різдвяних історій -святвечірніх оповідань невідомих авторів, українських та європейських легенд й казок. Книга для читання до світлого свята Різдва Христового для усієї родини.

Різдвяні історії. - Київ: Егмонт Україна, 2024. - 22с.: іл.

Ось і настала зимова пора: казковий час подарунків і чудес. Дві різдвяні історії додадуть вечорам ще більше чарівності та створять атмосферу свята.

Ролінг, Д. К. Різдвяна свинка. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. - 319 с.: іл.

 "Різдвяна свинка" — перший дитячий роман Дж. К. Ролінґ після серії про Гаррі Поттера.

…Джек дуже любить свою дитячу іграшку, Галну Слинку, яку він кличе ГС. Вона завжди була біля нього — у добрі й лихі часи. Але одного Святвечора сталася жахлива річ – ГС пропала. Однак у Ніч перед Різдвом стаються різні дива й несподіванки, і все довкола оживає, навіть іграшки… У найновішої Джекової іграшки на ім’я Різдвяна Свинка народжується зухвала ідея – вони разом із Джеком вирушають у страшенно ризиковану подорож до чарівної Країни Загублених, щоб порятувати улюблену ГС від жахливого Згубника...                                  «Різдвяна Свинка» — зворушлива гостросюжетна історія, адресована наймолодшим школярам, проте її захоплено «проковтне» ціла родина, адже її написала найкраща оповідачка світу.

Святий вечір: Оповідання українських письменників. - Львів: Свічадо, 2007. - 224 с.

Таїна пришестя Божого Сина, трепетна радість Святого вечора, що єднає цілий світ у молитві та кожну родину за святковою вечерею завжди привертала увагу українських письменників. У жанрі святочного оповідання працювали багато майстрів українського слова. В своїх оповіданнях вони, кожен по-своєму, трепетно й тонко говорять про диво народження Спасителя світу та про святе світло, що несе Він кожній душі.

Олійник, Г. Різдвяні ельфи. - Київ: Гамазин, 2020. - 88с.: іл.

Далеко в горах, надійно сховане від людського ока, дістало прихисток поселення різдвяних ельфів, тих маленьких майстрів, які щороку готують подарунки для малечі та споряджають Санту в навколосвітню подорож. Але несподівано Різдво опиняється під загрозою! Чи вдасться його врятувати? І до чого тут кумедна такса? Нумо розгортати сторінки цієї яскравої книжки й поринати в казкову атмосферу свята!

Читайте!

Нехай кожна книга про Різдво стане початком зимового дива!

 

Я обираю мир!

Традиційно 21 вересня в Україні та в усьому світі  відзначають 

Міжнародний день миру.

Сьогодні мир в Україні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета, адже за мирне існування, за право жити у власній державі триває війна. І найвищу цінність миру, який є запорукою щасливого життя, сьогодні відчула кожна українська родина. А бажання миру для кожної дитини є найактуальнішим із всіх бажань. 

Сьогодні в бібліотеці  відбулася  акція "Я обираю мир", в якій взяли участь наші юні користувачі.

Під час акції кожна дитина могла висловити думку, що для неї означає це слово. Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не буде здригатися від страшних вибухів, не буде сліз та горя,  коли є дім, а тато й мама поруч. Ось таке бажання і мрія кожного маленького українця.

Без миру нема дитинства, нема майбутнього!

"Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель"

 Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї козацько-старшинського роду. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. 

З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті.

Дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі.

Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.
Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу на декілька років, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року.

У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу.
Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».
У 1850-х повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права.
У 1857 році була видана «Граматка» Пантелеймона Куліша – перший україномовний буквар.

Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси». Також обіймає посаду в Петербурзькому університеті викладача російської мови для іноземних студентів.
Перекладацька діяльність П. Куліша була великим внеском в українську літературу.

Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза». До неї увійшли твори світової культури – Ф. Шиллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й. Гете, 13 п’єс В. Шекспіра. Цикл творів російських поетів він назвав «Переспіви з великоруських співів». Заслуга П. Куліша в тому, що він намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко вказував, що Куліш «дав нам переклад "Гамлета", з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця».

П. Куліш був першим перекладачем Біблії українською мовою.

П. Куліш водночас займався видавничою діяльністю, був активним співробітником в українському журналі «Основа». Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Тут і помер 14 лютого 1897 р.

Літні яскраві новинки

Радо запрошуємо до бібліотеки за новими дитячими книгами. 

Це є чудовою нагодою для батьків та дітей ознайомитися з найновішими виданнями для юних читачів. Нові книги для дітей різного віку: від казок для найменших до пригодницьких романів для підлітків.

Серед новинок ви знайдете книги, що захоплюють яскравими ілюстраціями та цікавими сюжетами, повчальну літературу, яка допомагає дітям дізнаватися нове про світ, а також різноманітні пригодницькі історії.

Вебб, Г. Магія собак: перше закляття. - Київ: BOOKCHEF, 2023. - 139 с.

За останні шість тижнів в житті дівчинки Лотті сталося чимало змін. Вона провела незабутні літні канікули в зоокрамничці дядька Джека. Спілкувалася з чарівними тваринами й опановувала мистецтво магії з допомогою харизматичної такси Софі та загадкової чаклунки Аріадни. Але настав час іти до нової школи, де їй доведеться вчитися в одному класі з нестерпною Зарою та зграєю її задирак. Труднощі шкільного життя дівчинці допоможе подолати нова подруга. Але чи зможе Лотті відкрити їй свою магічну таємницю? І чи допоможуть чари вивести недоброзичливців на чисту воду?

Вебб, Г. Котячі чари: учениця чаклунки. - Київ: BOOKCHEF, 2023. - 138 c.

Для дівчинки Лотті цьогорічні літні канікули не віщували нічого доброго, тим паче нічого захопливого. Мама поїхала на роботу в Париж, а її саму відправили до татового брата, дядька Джека. Тут, у його зоокрамничці, вона знаходить розраду, розмовляючи з різними тваринами. Але одного разу — о, диво! — тварини починають розмовляти з нею! І раптом літо Лотті виявляється ліпшим, ніж вона могла уявити навіть у найсміливіших мріях. Бо тепер дівчинка не лише розуміє тварин, а й з їхньою допомогою вчиться справжньої магії.

Малкович, І. Анна Ярославна: київська князівна - королева Франції. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. - 57с.: іл.

Анна Ярославна – одна з найвідоміших у світі київських князівен. Книга «Анна Ярославна: Київська князівна — королева Франції» в легкій і доступній формі розповідає дітлахам про життя цієї видатної жінки. Це справжня українська принцеса часів Київської Русі, дочка Ярослава Мудрого, яка відрізнялась красою та мудрістю. Автор цієї книжки Іван Малкович подбав про те, щоб вмістити у виданні про видатну українку саме ті історії й деталі, які цікавлять малечу. І оскільки про справжню Анну ми маємо не так багато реальної історичної інформації, автор зосередився навколо тих аспектів її життя та дитинства, які могли бути в цієї давньокиївської принцеси. А великі кольорові ілюстрації книжки приковують до неї погляди дітей. Картинки до цієї історії створили видатні ілюстраторки Катерина Косьяненко та Катерина Штанко.

О'Лірі, Д. Тото. Кішка-ніндзя та велика втеча змія. - Харків: Ранок, 2022. - 191 с. : іл.

Із Лондонського зоопарку втік смертельно небезпечний змій (королівська кобра) Браян. Тепер він сновигає містом, шукаючи, кого б проковтнути. Люди ще не знають цієї новини, а звірі, мешканці Лондона, просто в паніці. Тільки три істоти беруться виступити проти Браяна — кішка Тото, її брат Срібник і їхній друг Котолиць. Чим обернеться протистояння?

О'Лірі, Д.

Тото. Кішка-ніндзя та справа про викрадення сиру. - Харків: Ранок, 2022. - 191 с. іл.

Нарешті Тото отримує справжнє завдання від Ордену Котів-Ніндзь. І пов’язане воно із непримиренним протистоянням Ордену з Архикнязем Фердикітом — зрадником і відступником, що цього разу викрав із Великої Британії геть увесь сир! А це ж прямий крок до порушення миру і рівноваги в світі.

Рей, Т. Це ОК, якщо не все ОК: довідник для доброго самопочуття.  - Київ: Видавнича група "КМ- БУКС", 2023. - 64 с. : іл.

Як часто на просте запитання "Як справи?" ви відповідаєте щиро, а не звичним "Усе ОК"? Шлях дорослішання сповнений різних "підводних каменів" на кшталт стресу, негативних думок, непорозумінь із однолітками тощо, але вміння не приховувати проблеми, а розв'язувати їх — один із важливих чинників ментального здоров'я.

Доктор позитивної психології Тіна Рей доводить: не завжди бути в порядку — це нормально, а просити підтримки і допомоги в інших — не соромно. У цьому посібнику ви знайдете чимало дієвих ідей та практик, які допоможуть розпізнати поширені розлади, подолати нервовість та занепокоєння, вгамувати паніку, віднайти свої сильні сторони та емоційну рівновагу і як наслідок — почуватися здоровими та щасливими.

Рус, А. Аптека ароматів: Таємниця старовинних флаконів.  - Дніпро: Nasha idea, 2023. - 262 c. : іл.

 На старій віллі відчувається якийсь дивний аромат, нібито пахне тисячами речей одночасно. Це перше, що помітила Люці у своєму новому домі. Проте ці запахи ні про що їй не говорять, а ключ, який вона знайшла під дошкою дерев’яної підлоги, не підходить до жодного замка...Чи приховує вілла якісь секрети? Разом зі своїм молодшим братиком Бенно і Матсом, новим другом, який мешкає по сусідству, Люці розпочинає пошуки. Нарешті вони втрапили до потаємного приміщення вілли — і просто не повірили своїм очам! На полицях аж до самої стелі вишикувалися найрізноманітніші колбочки з мерехтливими трунками всіх веселкових барв. Проте в загадкових пляшечках чигають не лише приємні сюрпризи, а й небезпеки. І ще серед них є один флакон, який варто тримати закоркованим вічно…

Рус, А. Аптека ароматів: Загадка чорної квітки. - Дніпро: Nasha idea, 2023. - 284 c. : іл.

Люці Альвенштайн має таємницю: глибоко під її будинком є таємна кімната – аптека ароматів! Саме тут створюються магічні аромати, в яких криється велика сила. Відколи Люці, Матс і Бенно дізналися про існування аптеки ароматів, їхнім завданням є її захищати. Проте одного дня з аптеки ароматів зникає метеоритний порошок – найважливіший складник різноманітних ароматів. Без метеоритного порошку Матс не зможе звільнити свого батька від дії «Безсердечного аромату»!

У пошуках злодія, Люці та її друзі вирушають у Амстердам. Там вони отримують допомогу нерозсудливого флориста – і чоловіка, що взагалі не повинен жити. Чи зможуть вони разом знайти метеоритний порошок і таким чином урятувати аптеку ароматів?

Рус, А. Аптека ароматів: Хибна гра майстрині.  - Дніпро: Nasha idea, 2023. - 293 c. : іл.

Люці Альвенштайн упевнена, що в чарівних ароматах таємної аптеки дрімають небезпечні сили.

Абсолютна влада, яка не має потрапити до лихих рук. Влада, якої так прагнуть «одвічні», однак їм бракує метеоритного порошку, щоб коїти зло.

Та схоже, лиходії десь дістали цей рідкісний інгредієнт!

Люці й Матс сподіваються відвернути катастрофу. І здогадки приводять їх до Парижа. Там, у місті світла й кохання, украй незатишно, а таємниць більше, ніж будь-де. Причому розгадка найголовнішої — у руках ворога.

Чи зможуть друзі впоратися з труднощами самотужки? Чи хтось зненацька прийде на допомогу?

Олена Пчілка - феномен українського духу

 Олена Пчілка (1849–1930) – українська письменниця, меценатка, перекладачка, видавниця, етнографка, фольклористка, публіцистка, журналістка, громадська діячка, мати Лесі Українки. 

Олена Пчілка – це псевдонім письменниці Ольги Петрівни Косач (до шлюбу Драгоманова), яка народилася 29 червня (11 липня) 1849 року в місті Гадяч Полтавської губернії.

У 1868 році 18-літня Ольга Драгоманова одружилась із П. Косачем і виїхала до Новограда-Волинського, до місця служби чоловіка. 25 лютого 1871 року вона народила дочку Ларису, яка увійшла в українську та світову літературу як Леся Українка. Загалом подружжя виростило двох синів і чотирьох дочок.

Тривале життя на Волині дало Ользі Косач змогу зібрати багатий етнографічний матеріал. На його основі 1876 року вона видала альбом «Український народний орнамент (зразки вишивання, ткацтва, писанок)», який високо оцінили в Україні та поза її межами. Альбом витримав п’ять видань, а Олена Пчілка – саме тоді Ольга Косач взяла собі цей псевдонім – здобула славу першої в Україні знавчині цього виду народного мистецтва. 

Згодом, 1903 року на сторінках журналу «Київська старовина» Олена Пчілка видрукувала ще одну свою капітальну працю про українські колядки та щедрівки, звертаючи належну увагу на їхні мовні аспекти, поетичність та різноманітність. З 1906 по 1914 рік – видавала журнал «Рідний Край» з додатком до нього «Молода Україна», а пізніше – часопис «Газети Гадяцького земства» (1917 – 1919).

У 1920 році письменниця була заарештована за те, що під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії вона огорнула погруддя поета синьо-жовтим прапором. 

Померла Олена Пчілка на 81-му році життя 4 жовтня 1930 року. 

Похована на Байковому кладовищі поруч зі своєю геніальною донькою – Лесею Українкою.В особі Олени Пчілки поєднувалося ціле суцвіття талантів – педагога, прозаїка, поета, драматурга, перекладача, вченого, громадського діяча. А ще ця феноменальна жінка була блискучим журналістом та видавцем. 1880 –1890 роки стали для неї періодом найактивнішої літературно-видавничої діяльності і часом розквіту художньої творчості. 

Сонет

Останній усміх змерлої природи

— Маленька квіточка гвоздичка процвіла

І з листя в’ялого голівку підвела,

Немов соромлячись своєї вроди.

Малесенька! Навіщо процвітаєш?

Навколо все у кольорах жалібних.

Гарячих поцілунків не зазнаєш

Коханця-сонця на устах жадібних.

Змарніло все… Коли ж мандрівець дужий

На тебе кине погляд свій байдужий,

То тільки жаль в душі його проснеться…

Нащо — коли краси доба минула —

Та іскорка життя й краси свінула!

То смерть зловісним усміхом сміється…

Праця неповнолітніх. Що вам про це відомо?

 12 червня відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею.

Цей день встановлений Міжнародною організацією праці у 1997 році з метою нагадати суспільству про страждання, з якими стикаються мільйони дітей у всьому світі, які вимушені працювати в небезпечних умовах, позбавлені нормального дитинства та можливості отримати освіту.

Майже у всіх країнах світу протягом історії діти селян, рабів, а потім і ремісників допомагали батькам. Дитяча праця на фабриках, заводах, шахтах була звичайним явищем у багатьох промислово розвинених країнах Європи та Америки в XIX столітті. Діти працювали нарівні з дорослими до 14-18 годин на добу (іноді з 5-6-річного віку), а платили їм за це в кілька разів менше.

Саме тому однією з найперших Конвенцій МОП було заборонено використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах (1919 рік). Згодом ухвалено й інші документи, серед яких особливе місце посідає Конвенція МОП № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», прийнята в 1999 році (Україна ратифікувала цю Конвенцію у жовтні 2000 року).

Нині у більшості країн дитяча праця вважається формою експлуатації та визнана незаконною.

В той же час експерти МОП та ЮНІСЕФ у спільному звіті про глобальні оцінки і тенденції щодо дитячої праці (2016-2020 роки) виявили, що за чотири роки залученими до праці виявилися 160 млн дітей. Це на 8,4 млн більше від зафіксованого раніше показника. З них половина (79 млн осіб) зайняті на небезпечних роботах, які загрожують їхньому здоров’ю, безпеці або моральному стану.

За законодавством України допускається праця дітей після досягнення ними 16-річного віку, і виключно у ситуаціях для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час – з 14 років. У трудових відносинах діти прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються цілим рядом пільг: скорочений робочий час при повному розмірі заробітної плати, подовжена тривалість щорічної відпустки, заборона працювати у шкідливих умовах, у нічний час, у вихідні дні та надурочно.

Діти – це майбутнє будь-якої нації. Разом ми можемо створити світ, де кожна дитина матиме можливість вирости сильною, творчою та щасливою особистістю!

З першим днем літа! Клуб дитячої творчості "Чарівний кіт"

У клубі дитячої творчості «Чарівний кіт»відбувся майстер-клас з малювання для дітей! Юні художники зібралися, щоб навчитися новим технікам та вдосконалити свої навички під керівництвом досвідченого художника.

Діти працювали з різними матеріалами - акварелями, олівцями, фломастерами - і створювали свої власні шедеври. Атмосфера була надзвичайно творчою та дружньою.

Захід був сповнений позитивних емоцій, спілкування та натхнення!

Як забороняли українську мову

 

Українську мову обмежували, забороняли, не визнавали. Це тривало 400 років. Історія знає майже півтори сотні задокументованих утисків української мови.

Найбільш затято українську утискала Росія. Усе почалося в 1627 році, коли з подання церкви спалили і заборонили книги українською. У XVIII столітті мовознищення продовжили царі, у XIX столітті винищували мову в школах, забороняли навіть кирилицю.
У 1863 році був підписаний циркуляр Валуєва, який забороняв видання підручників та літератури. У 1876 році — Емський указ, який забороняв вистави і навіть народні пісні. За понад 100 років виселили кілька мільйонів інтелігенції. У XX столітті репресії лише зміцнили арешти і розстріли діячів української науки і культури. Апогеєм стали 1989-1990 роки, коли російська мова отримала статус офіційної.

Лише після проголошення незалежності і з прийняттям Конституції державною мовою в Україні утвердили виключно українську. Але не надовго — до 2012 року, до ухвалення закону Колесніченка-Ківалова про можливість офіційної двомовності у певних регіонах. У 2018 році закон визнали антиконституційним. Того ж року Верховна рада ухвалила новий мовний закон і знову офіційно визнала українську мову державною.

Хронологія утиску української мови з джерела " Історична правда":

1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.

1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "кіевскія новыя книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

Диякон УПЦ МП про анафему Мазепі. Чи існує вона досі?

1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.

1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може".

Консул Росії: Україну придумали австріяки, а українську мову - комуністи

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.

1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.

1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння".

1876 — Емський указ Олександра  про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1911 — постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.

1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

"Жидо-мазепинцы". Як чорносотенці агітували проти ювілею Шевченка

1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.

1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.

1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх "румун", котрі "загубили матірну мову", давати освіту дітям лише в румунських школах.

1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові

1926 — лист Сталіна "Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У" з санкцією на боротьбу проти "національного ухилу", початок переслідування діячів "українізації".

1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації".

1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.

1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу" всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.

1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей", відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.

Акція "Вісла" - останній акт польсько-української трагедії

1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.

1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.

1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.

1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".

1974 — постанова ЦК КПРС "Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення "нової історичної спільноти — радянського народу", офіційний курс на денаціоналізацію.

1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках" ("Брежнєвський циркуляр").

1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік" ("Андроповський указ").

Книговидання в УРСР: скільки російською і скільки українською

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.

1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".

1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

2012 - прийняття Верховною Радою України проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України.