...Окликом з вічності

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна  дата приурочена до дня виведення радянських військ з Афганістану.

Про українців, які пройшли крізь пекло Афганської війни, "розповідає" фотодокументальна виставка-експозиція в нашій бібліотеці.

 

Афганська війна — остання з великих імперських авантюр СРСР.

15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю. Війна була програна. На жаль, росія, як правонаступник СРСР, так і не зробила висновків — тепер вона прийшла з війною в Україну.

Попри все, українці-ветерани війни в Афганістані, починаючи з 2014 року, використали той досвід для захисту територіальної цілісності України, діляться ним із сучасними захисниками.  Багато з них боронять державний суверенітет під час повномасштабного вторгнення.

Ми маємо пам’ятати, що немає виправдання тим страшним втратам, які понесли тоді звичайні родини, чиї сини та доньки були використані режимом для посилення імперських амбіцій Кремля. Та війна лишила страшний шрам на тілі багатьох народів тодішнього СРСР.

...Окликом з вічності: книга Пам'яті мужніх синів міста Києва, які загинули на війні 

в Афганістані / авт.-упоряд. О. І. Шепелєв. - К. : [б.в.], 2009. - 240 с.: іл.

Вічна пам’ять загиблим...

 

Крізь пекло Афганської війни

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

32 роки тому, 15 лютого 1989 року, була виведена остання колона радянських військ з Афганістану.

Афганська війна почалася в 1979 році і тривала протягом 10 років. Цей збройний конфлікт на території Республіки Афганістан був спровокований іноземною інтервенцією у внутрішньополітичну кризу країни. З одного боку, виступали союзні війська, а з іншого - мусульмансько-афганський опір. Рішення про введення радянських військ було прийнято в кінці 1979 року. Фактично, в країні розпалювалася громадянська війна, в яку втрутилися і інші країни.

Радянські війська входили в ДРА (Демократичну Республіку Афганістан) за кількома напрямками. Десант висаджувався як в Кабулі, так і в Кандагарі і Баграмі. Під час облоги Кабула помер президент країни. Деякі мусульманські угруповання, зокрема моджахеди, були незадоволені появою радянських солдатів. Під їх керівництвом в Афганістані почалися народні хвилювання і повстання.

Збройні сили СРСР в ході цієї війни носили назву Обмежений контингент. Їм вдалося контролювати ситуацію в ключових містах Афганістану протягом декількох років, тоді як повстанці окупували прилеглі сільські простори. З 1980 по 1985 рік на території країни йшли широкомасштабні бойові дії, в яких були задіяні не тільки радянські, але і афганські з'єднання.

 У 1987 році з ініціативи афганського керівництва почалася операція з національного примирення, а через рік радянські війська почали підготовку до повернення на батьківщину. Навесні 1988-го країни-учасники афганського конфлікту підписали Женевську угоду, згідно з якою радянські війська повинні були покинути країну до 1989 року, а США і Пакистан зобов'язалися припинити військову підтримку моджахедів.

160 тисяч українських військовослужбовців взяли участь у цій неоголошеній війні.

Більше трьох тисяч із них загинули, 8 тисяч повернулися пораненими або інвалідами, близько 60 вважаються без вісті зниклими і полоненими. Більше 4 тисяч «афганців» уже вдома померли від ран. Така ціна чужої війни, яка забрала та зламала молоді життя. Вони чесно виконували свій громадянський і військовий обов’язок і залишалися вірними присязі до кінця.

Минуть роки, прийдуть нові покоління, але ніколи не повинен померкнути подвиг мужніх синів України у неоголошеній десятилітній війні в Афганістані.