Подорожі кожного з нас унікальні. З народження до самих останніх хвилин ми бачимо, відчуваємо, чуємо світ навколо себе, як ніхто до нас і ніхто після нас - і повторити цей досвід неможливо. Спіймати такий момент і розповісти про нього на полотні або папері є тим, що може зробити лише художник. Таким моментам й присвячується виставка «Подорожі кожного з нас».
Що нас оточує, коли ми встаємо вранці та виходимо з дому? Міська вулиця або сад з яблуками – для кожного з нас все це різне. Хтось помітить, як яскраве сонце освітило весняний Дніпро або ясен на подвір'ї, а хтось пройде повз і помітить щось своє. Написаній з натури картині, особливо часто вдається передати настрій і почуття, які ти відчуваєш саме у момент творчості. Цим і хороший невеликий формат етюду - він дозволяє схопити момент, поки той не зник і не поступився місцем чомусь іншому. Минає рік, весна змінюється на літо, приходить осінь, а за нею зима, та невелика картинка залишається вікном в той день, коли вона з'явилася. Майже ніколи не вирушаємо у подорож (нехай навіть на один день) без олівця та паперу. Ніколи не знаєш, що трапиться дорогою, що захочеться намалювати. Так народилося більшість невеликих акварельних робіт Олександри Козловської, майже всі вони виставляються вперше. Це через ставлення авторки до них, як до чогось, що робиться для душі, через бажання творити - «Але ж я просто не можу не малювати. Пишу те, що «зачепило», змусило переживати момент, і раптом захотілося показати ще комусь. Акварель дуже живий матеріал, з ним не завжди просто працювати, особливо в польових умовах, і тут на допомогу приходять олівці і пастелі, та ще купа різних дрібниць з «чарівного пенала для поїздок». Улюблені сюжети - пейзажі, особливо сонячні, їхні невеликі деталі - доріжка, гілка дерева, яблуко, що впало восени ... Або просто пень чи стакан. Якщо йому є що сказати.» - каже художниця.
Місця подорожей художників - різні куточки України, від порогу будинку в селі Володькова Дівиця на Чернігівщині у Олександри Козловської, і вулички старого Подола з церквою у Василя Легкого -до віддалених куточків Карпат, Донбасу, і, звичайно, Києва з Дніпром, якими не можна перестати милуватися. Декілька робіт Василя Легкого, представлені на виставці, сповнені сонця і морського повітря, що були “зловлені” художником минулого літа, а деякі - звернені до далекого минулого, це теж подорож -але своєрідна, “подорож у часі”. Робота з зображенням давньої флори відсилає на тисячі років у минуле. У весну переносить нас “Весняний натюрморт”. До святих місць на Канівщині привертає наш погляд картина “На Дніпрових кручах”. Разом з художниками помандрують і відвідувачі, хай це буде мандрівкою чудовими світами...
