неділя, 29 серпня 2021 р.

Україна - більше за життя

29 серпня - День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Ми не знаємо всіх їхніх імен, але знаємо - це були найбільші патріоти нашої держави, які загинули за свою землю. 

Багато століть тривала боротьба українського народу за незалежність. У національній пам'яті українців - подвиги та жертовність наших пращурів на политому кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ століття привів до проголошення незалежності України і створення самостійної держави. 

Від 2014 року уособленням захисників України стали Герої Небесної Сотні, вірні присязі військові з анексованого Криму, учасники Антитерористичної операції та Операції Об'єднаних Сил на Сході України. 

Окремою сторінкою споконвічної боротьби та незламності став Іловайськ, де українські воїни опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. Під пекучим сонцем, з Україною в серці, з гаслом "Свобода або смерть! " билися до останнього, гинули, але перемагали ворога своєю стійкістю і непохитністю, навіть коли потрапляли в полон. 

Ці книги - нагадування всім мирним українцям про страшну трагедію нашої держави, яка забрала  життя найкращих синів та дочок України.

"ІЛОВАЙСЬК" - книга відомого журналіста і письменника Євгена Положія. Книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських солдатів і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, всіх тих, хто в кінці серпня 2014 року опинився в "Іловайському котлі".

" ВІЙНА, ЯКОЇ НЕ БУЛО. ХРОНІКА ІЛОВАЙСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ В 2-Х ТОМАХ" - книга Романа Зіненка, колишнього морського піхотинця, добровольця батальйону "Дніпро-1", одного з тих, хто в серпні 2014 року був у пеклі Іловайська. До книги увійшли понад півтори сотні свідоцтв бійців і офіцерів, переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше.  

"ЩОДЕННИК ВІЙСЬКОВОГО ЛІКАРЯ" - книга Віктора Чернієнка автобіографічна, це записки молодого хірурга про страшні події Іловайського котла 2014 року, який став найбільшою трагедією української армії у війні на Донбасі. 

"ІЛОВАЙСЬКИЙ ЩОДЕННИК" - чесна та відверта розповідь Романа Зіненка, бійця добровольчого батальйону "Дніпро-1", який пройшов "Іловайський  котел" від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців "кривавим коридором" дозволяє пережити одну з найстрашніших сторінок в історії сучасної України. 

"НА ЩИТІ. СПОГАДИ РОДИН ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ" - тритомник спогадів родин загиблих українських воїнів, що захищали нашу землю від ворожого вторгнення. 

Дебальцеве... 

Донецький аеропорт... 

Іловайськ... 



Ці книги - потреба людської пам'яті, пам'яті серця про незабутніх.  

ПАМ'ЯТАЄМО ЗАГИБЛИХ ЗА ЄДИНУ УКРАЇНУ...  



неділя, 15 серпня 2021 р.

Скарби нації. Всеволод Нестайко

16 серпня день пам’яті класика сучасної української дитячої літератури  – Всеволода Зіновійовича Нестайка. Ми пишаємось, що ім’ям найулюбленішого, найвеселішого дитячого письменника названа наша бібліотека! 

Мабуть не існує жодної людини, яка б прочитавши бодай одну книжку Всеволода Нестайка не закохалася у його героїв.

Письменник живе доти, допоки його пам’ятають і люблять читачі.

Його називають сонячним класиком, українським Марком Твеном, золотим письменником України. Він майстер гумористично-пригодницького жанру і єдиний із прозаїків, який писав тільки для дітей. Це найулюбленіший український дитячий письменник.

Я все життя писав саме для дітей…» – говорив Всеволод Нестайко. А діти любили і люблять письменника, а він завжди розумів їх…

 Найвідомішого дитячого письменника згвдують його колеги і видавці. Вони розповіли про розкидання магнітиків і найбільші наклади дитячого роману.

Іван Антонович Малкович — український поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.

Іван Малкович задоволений: презентація оновлених «Тореадорів» пройшла успішно. Час автографів від патріарха дитячої літератури Всеволода Нестайка (фото Михайла МАРКІВА)

Коли я тільки почав працювати у видавництві «Веселка», книжка Всеволода Нестайка «Пригоди Журавлика» була однією з перших, що потрапила до мене як до редактора. Можете собі уявити, як я, тоді ще молодий хлопець, трепетно редагував той текст – так, щоб нічим не образити Майстра. Але Всеволод Зіновійович був настільки сонячною людиною, і настільки вмів, перефразовуючи Кіплінґа, рівно говорити і з королем, і з жебраком, що в нас не виникло жодних непорозумінь. І таким він був з усіма: чи з дорослими, чи з дітьми – це не мало значення. До всіх звертався від душі – «сонечко», і в цьому звертанні – його ставлення до життя.

А краще роззнайомилися ми в творчих поїздках, на «Днях Веселки», що проходили тоді в різних областях України. Ми виступали у великих залах, і звісно, найбільше всі чекали на появу Нестайка. Він завжди дуже артистично й весело виступав: роповідав щось із «Тореадорів» чи з інших своїх творів. Я захоплено дивився і вчився, як треба виступати перед дітьми.

Окрім того, Всеволод Зіновійович знав, що в мене вийшла поетична книжка, тепло відгукувався про мої вірші. А його дружина Світлана Пилипівна була моєю викладачкою в університеті. Не знаю, як так сталося, але я тоді чомусь і не підозрював, що одна з найкращих наших викладачок – дружина Нестайка! Це вже аж коли я видав нову редакцію «Тореадорів», ми заприязнилися якось так по-родинному, вони любили, коли ми з моєю дружиною іноді заглядали до них.

Дуже зворушувала їхня гостинність і уважність. Всеволод Зіновійович завжди цікавився, як поживає моя дружина, сини, підписував їм книжки, передавав вітання кожному працівникові нашого видавництва, ніколи ні про кого не забував. Таке рідко трапляється серед живих класиків.

Десь наприкінці 2003 року я запропонував Всеволодові Зіновійовичу зробити нову редакцію «Тореадорів з Васюківки». І хоч це була одна з тих книжок, якої радянська ідеологія майже не торкнулася, та все ж були якісь нюанси й нюансики, які можна було й прибрати. Звісно, тут не йшлося про якісь кардинальніші зміни, і Всеволод Зіновійович радо погодився: він прийняв мої редакторські пропозиції і навіть ще дописав сім маленьких епізодів. І що мене найбільше потішило – що в фіналі, в якому трошечки вчувався старий дух, Всеволод Зіновійович додав дуже хороший веселий абзацик, і це доповнення одразу перевело весь піонерський пафос у сміхову площину. Я радий, що ми зробили цю редакцію – тепер книжкова ракета «Тореадорів» може вільно летіти до нових поколінь.

 Вже кілька років поспіль найбільші наклади у видавництві мають саме «Тореадори», це найвідоміший український дитячий роман.Ми видаємо його з 2004 року, і буває, що й по три наклади на рік. Менше 5 тис. примірників не друкуємо – будемо наближатися до 200-тисячного накладу.

Нестайка зараз видають ще й інші видавництва – я свого часу так захопився «Тореадорами», що забув думати про інші твори дитячого класика. Проте ми встигли видати чи не останню прижиттєву книжку Всеволода Нестайка – «Найновіші пригоди Колька Колючки та Косі Вуханя», яку проілюстрували діти. Це теж одна з найулюбленіших книжок української малечі. Всеволод Зіновійович почав писати для нас ще одну книжку, детектив, але на той час він уже стрімко втрачав зір, і книжка, на жаль, лишилася незавершеною.

Складно сформулювати, що саме робить твори Нестайка геніальними. Знаєте, або в тексті є якийсь магнетизм, або нема. Іноді здається, що все так чудово, так «читомо», а діти книжку не хочуть читати. Очевидно, справжній письменник, сам того не розуміючи, розкидає в своїх текстах якісь казково-геніальні магнітики, і діти просто назавжди «прилипають» до таких книжок. Щасливим володарем таких чарівних магнітиків в українській дитячій літературі був незабутній Всеволод Нестайко.

Леся Воронина - дитяча письменниця, журналістка та перекладачка, членкиня Асоціації українських письменників. 

Перша книжка Всеволода Нестайка, яку я прочитала років у десять, була повість «В Країні Сонячних Зайчиків», і вона мені страшенно сподобалася. По-перше, там, у країні Ластовинія, жили неймовірно веснянкуваті люди. А в мене у той час було повно веснянок, і я через це дуже переживала, а після «Сонячних Зайчиків» зрозуміла, що бути веснянкуватою навіть класно. По-друге, в тій книжці було безліч шалених пригод, і герої весь час потрапляли у небезпечні й фантастичні ситуації.

А особисте знайомство відбулося, коли на початку 80-х мені доручили взяти у пана Всеволода інтерв’ю для журналу «Україна». Його відповіді мені страшенно сподобалися, бо приблизно те саме про нашу дитячу літературу думала і я. Тоді він сказав, що героями наших дитячих книжок (йдеться про радянську соцреалістичну літературу) часто виступають зразково-показові відмінники: слухняні й правильні. Читачі в таких героїв не вірять. Він навіть згадав, що один із космонавтів якось признався, що насправді в дитинстві був шибайголовою і часто хапав двійки. Всеволод Зіновійович тоді говорив про те, що саме з дітей, які вміють фантазувати, хочуть мати власну думку про все, що відбувається в навколишньому світі, потім виростають люди, які реалізуються у дорослому житті. Бо вони не звикли виконувати чужі накази, а хочуть до всього дійти самостійно.

Під час виступів у школі запитую дітей: що вам подобаєтьбся з програми української літератури, що хотілося б перечитувати? Пауза – і кожного разу діти першою (і, на жаль, часто останньою) називають книжку «Тореадори з Васюківки». А коли я питаю, чому ж їм не хочеться перечитувати інші «програмні» книжки, то чую: «Бо в тих книжках люди весь час мучаться, страждають, плачуть і вмирають».

Сам Всеволод Зіновійович завжди протистояв консервативним підходам у формуванні шкільної програми, і за це я йому вдячна. Завдяки його книжкам діти розуміють, що література може бути веселою, захопливою , сповненою фантастичних пригод і радістю буття. І, знаєте, тепер у нас для цього набагато більше можливостей. Але я недаремно протиставляю тій пострадянській системі саме твори Всеволода Нестайка, він, звісно, не єдиний хороший письменник, але для мене він символізує подих справжнього, живого, веселого ще у часи глибокого совка.

Тоді ж, у своєму інтерв’ю, Всеволод Зіновійович говорив і про те, як нам потрібні талановиті вчителі. Він казав про це дуже делікатно, обережно, бо в часи «розвиненого соціалізму» у нас не могло бути жодних серйозних проблем в освіті. Могла відбуватися тільки боротьба між «хорошим і кращим». Він хотів, щоб у школах було більше вчителів, які не навчатимуть дітей слухняно повторювати все, що написано в підручниках, а вчитимуть їх думати, аланізувати, робити власні висновки.

Запам’яталося, що у Всеволода Зіновійовича завжди був примружений, трохи іронічний погляд. І блискуче почуття гумору – а це, на мою думку, ознака справжнього таланту. Мені здається, що людина, в якої нема почуття гумору, не може написати по-справжньому хорошу книжку. Особливо дитячу.

А ви читали книги Всеволода Нестайка?

Ні?

Хутчіш у бібліотеку!

Вони вам подарують багато радощів, веселощів та сміху!



четвер, 12 серпня 2021 р.

Казкове королівство Галини Малик

 "Для того, щоб писати для дітей, треба просто бути щасливою людиною... 

Адже звідки, як не з себе, можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності не існує?!"

"...мій головний орієнтир-мірило - це моє дитинство, я стрибаю туди, там мені все зрозуміло, все ясно, все яскраво..."

Галина Малик

12 серпня відзначає ювілей прекрасна письменниця, поетеса, драматург, перекладач та видавець, лауреат літературної премії імені Лесі Українки - Галина Миколаївна Малик.

Надзвичайно добрі, веселі та повчальні, сповнені  дивовижними пригодами твори дуже подобаються дітям і відомі малечі багатьох країн світу.

Не одне покоління юних читачів захоплюється чудовими творами письменниці.

Читайте в нашій бібліотеці!

Вуйко Йой і Лишиня

Події у цій казковій повісті розгортаються не у вигаданих світах, а в рідному письменниці Закарпатті. Реальний світ постає зі сторінок книги насправді казковим, сповненим неймовірною красою та гармонією. Казки мудрого Йойя навчать кращим людським рисам, а веселі пригоди казкових героїв - цінувати і любити дружбу.

Вуйко Йой і Страшна Велика Кука

Книга про вже знайомого вуйка Йойя з дуже цікавими героями, закарпатським колоритом, почуттям гумору, добра й позитиву. Персонажі книги вигадали Куку. Що з цього вийшло - читайте в цій чудовій казковій історії.

Злочинці з паралельного світу

Кожна сторінка цієї книги сповнена атмосферою людяності і любові. Як прагнуть головні герої до справедливості! Ця книга триматиме вас у постійній напрузі. Чим можуть закінчитися поневіряння безпритульного хлопчика Хроні? Дізнаєтесь, коли прочитаєте!

Мандри та подвиги лицаря Горчика

У книзі на вас чекають дивовижні пригоди відважного лицаря Горчика - маленького, худенького, сором'язливого хлопчика, але який дуже кмітливий і винахідливий. Він здобув славу переможця Змія Горинича і разом зі своїми друзями продовжує здійснювати подвиги. Читайте про них на сторінках цієї неймовірно цікавої книги.

Незвичайні пригоди Алі

Дуже цікава своїми подіями та героями, захоплива, надзвичайно добра та повчальна історія. Ця чудова трилогія про пригоди маленької Алі навчить доводити справи до кінця вчасно, вірити у свої сили й можливості, навіть коли не вірить ніхто.

ЧИТАЙТЕ З НАСОЛОДОЮ!