Показ дописів із міткою виставка. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою виставка. Показати всі дописи

31 грудня 2023 р.

Фотовиставка " Зимова казка"

 У камерному просторі нашої бібліотеки розгортається фотовиставка "ЗИМОВА КАЗКА" арт фотографа  ОЛЕНИ ХОМЕНКО, яка входить в ТОП 50 кращих фотографів Києва, в ТОП 50 дитячих серій світу Міжнародного конкурсу "35 Аwards 2021", к.т.н., викладача фотографії.

Ця фотовиставка переносить кожного відвідувача у вир гармонії зимової краси. Крізь об'єктив фотокамери утілено неймовірну атмосферу зимового сезону, що розкривається в кожній деталі представлених фотографій.


Тут ви знайдете спокій та магію холодних вітрів, що розносять крижану прохолоду. Кожен кадр відображає відтінки білого, граючи з теплотою світла та тихою гармонією зимового світу.

Фотографиня зуміла увібрати у свої кадри те, що часом минає непомітно – зимову мелодію під назвою "тиша". 


Кожна фотографія - це окремий світ, де кожна деталь запрошує вас зануритися в атмосферу зимової казки.




Бібліотечна фотовиставка, що проймає наших відвідувачів, не лише розкриває природну красу зими, а й показує її в контексті людських емоцій та взаємодії.

Кожна фотографія з людьми на цій виставці - це погляд на зимову атмосферу через призму спілкування, тепла та спільного часу, проведеного разом. Вони запрошують нас в мить, де снігопад та мороз не заважають людям насолоджуватися кожною хвилиною.

Ці кадри переносять нас у світ ігор на снігу, сміху під час засніжених прогулянок, тепла обійм та теплої чашки гарячого чаю, які освіжають морозні ранки.

Олена Хоменко вміло зафіксувала миті, де зимова краса поєднується із радістю та щастям людських відносин. Ці зображення є втіленням тепла та спокою, що існують у зимовому світі навіть серед найхолодніших днів.






 Запрошуємо у бібліотеку переглянути неймовірні фото арт фотографа
Олени Хоменко.

Виставка експонується до 01.02.2024 року. 



16 лютого 2017 р.

Так ніхто не кохав

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі 
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я - роет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...