Фотовиставка " Зимова казка"

 У камерному просторі нашої бібліотеки розгортається фотовиставка "ЗИМОВА КАЗКА" арт фотографа  ОЛЕНИ ХОМЕНКО, яка входить в ТОП 50 кращих фотографів Києва, в ТОП 50 дитячих серій світу Міжнародного конкурсу "35 Аwards 2021", к.т.н., викладача фотографії.

Ця фотовиставка переносить кожного відвідувача у вир гармонії зимової краси. Крізь об'єктив фотокамери утілено неймовірну атмосферу зимового сезону, що розкривається в кожній деталі представлених фотографій.

Тут ви знайдете спокій та магію холодних вітрів, що розносять крижану прохолоду. Кожен кадр відображає відтінки білого, граючи з теплотою світла та тихою гармонією зимового світу.

Фотографиня зуміла увібрати у свої кадри те, що часом минає непомітно – зимову мелодію під назвою "тиша". 

Кожна фотографія - це окремий світ, де кожна деталь запрошує вас зануритися в атмосферу зимової казки.

Бібліотечна фотовиставка, що проймає наших відвідувачів, не лише розкриває природну красу зими, а й показує її в контексті людських емоцій та взаємодії.

Кожна фотографія з людьми на цій виставці - це погляд на зимову атмосферу через призму спілкування, тепла та спільного часу, проведеного разом. Вони запрошують нас в мить, де снігопад та мороз не заважають людям насолоджуватися кожною хвилиною.

Ці кадри переносять нас у світ ігор на снігу, сміху під час засніжених прогулянок, тепла обійм та теплої чашки гарячого чаю, які освіжають морозні ранки.

Олена Хоменко вміло зафіксувала миті, де зимова краса поєднується із радістю та щастям людських відносин. Ці зображення є втіленням тепла та спокою, що існують у зимовому світі навіть серед найхолодніших днів.

 Запрошуємо у бібліотеку переглянути неймовірні фото арт фотографа

Олени Хоменко.

Виставка експонується до 01.02.2024 року. 

Памʼять. Честь. Гідність.

 

21 листопада, відзначаючи День Гідності та Свободи, ми вшановуємо патріотизм та мужність наших співвітчизників, які постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та національних інтересів нашої держави.

Цей день – незаперечний доказ Відродження української нації та держави, утвердження того, що події на Майдані змінили нас, об’єднавши в Єдиній, Соборній та Незалежній Україні.

🕯💔У День Гідності та Свободи ми згадуємо всіх українців, які віддали життя за незалежність України під час подій на Майдані та на фронті російсько-української війни. Ми маємо завжди пам’ятати, що за свободу і майбутнє кожного з нас сплачено життями Героїв Небесної Сотні, тисяч воїнів, добровольців і волонтерів. Вічна їм пам’ять та слава! І не зганьбімо в сьогоденні здобутки попередніх революцій та жертовність воїнів у війні за Україну і майбутнє нації.

Слава Україні! Героям слава!

Неодмінно переможемо!

Зроби свій вибір на користь здоров’я

 Щорічно у третій четвер листопада світ відзначає Міжнародний день відмови від куріння — і це той самий момент, щоб привернути увагу громадськості й влади до загроз тютюнової епідемії, заявити про свої права на бездимне середовище та назавжди попрощатися із залежністю, яка вбиває.

Дійсно, тютюн вбиває: згідно з даними ВООЗ, близько половини курців помирає від хвороб, спричинених тютюновим димом. Лише в Україні тютюн забирає 130 тисяч життів на рік, тоді як від наслідків пасивного куріння гине 13 тисяч українців.

Тож як саме шкода тютюну позначається на організмі? Дим, який вдихається під час куріння, містить понад 7 000 хімічних сполук, з яких щонайменше 250 є токсичними.У значних кількостях ці речовини можуть призвести до хронічної перевтоми, підвищення артеріального тиску, ішемічної хвороби серця, інсульту, тромбозу, захворювань дихальних шляхів, імпотенції, безпліддя, раку.

Ще одна небезпека, яка таїться в тютюновому димі, — це канцерогени. Ці сполуки можуть пошкодити ДНК клітини та послабити імунну систему, унеможливлюючи повноцінну боротьбу з раковими клітинами. Саме з впливом канцерогенів і пов’язують появу та розвиток онкологічних захворювань — раку гортані, ротової порожнини, горла, стравоходу, сечового міхура, нирок, печінки, шлунка, підшлункової залози, прямої кишки. До речі, щодо онкологічних захворювань в Україні зовсім невтішна статистика: саме куріння є причиною 21% усіх смертей від раку, а також 90% смертей від раку легень.

А починається все просто й невинно — з однієї сигарети за компанію з друзями, із затяжки «фруктового» диму електронного пристрою для куріння, з так званого «social smoking». І найчастіше це стається у зовсім юному віці. Так, 95% курців підсідають на залежність до 21 року, адже не усвідомлюють усі ризики та наслідки вживання тютюну й нікотину. Цим і користується тютюнова індустрія, спрямовуючи на дітей та молодь агресивний маркетинг та маніпулятивні прийоми — наприклад, брехливі заяви про примарну безпечність електронних сигарет та сигарет для нагрівання. Проте, як відомо, це далеко не так.

Як вказує ВООЗ, використання електронних сигарет із вмістом нікотину призводить до появи симптомів нікотинової залежності — про це вам не розповість жоден тютюновий бренд. Тоді як аерозоль е-сигарет — і з нікотином, і без нього — через свій токсичний склад може призвести до збою у роботі деяких клітин людського організму та сприяти розвитку серцево-судинних чи онкологічних захворювань, а також проблем із репродуктивним здоров’ям та дихальною системою.

З сигаретами для нагрівання все трішки інакше: вони завжди містять тютюн, який за своєю суттю є токсичним і містить канцерогени. Так, як вказують дослідження, аерозолі сигарет для нагрівання містять понад 50 канцерогенів. І постійне потрапляння цих речовин до організму може загрожувати такими ж ризиками, як і під час куріння звичайних сигарет — проблемами з дихальною системою, серцево-судинними хворобами та раком.

Геловін. Велесова ніч

Велесова ніч: свято предків

Велесова ніч - це стародавнє українське свято, яке припадає на ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Це свято має глибокі корені в дохристиянських язичницьких традиціях та повʼязане з богом Велесом.

Велес - це дохристиянський бог, якого вважали

покровителем мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та любові. Він також був опікуном творчих людей, волхвів, віщунів та ясновидців.

Повірʼя говорить, що Велес навчив людей

співіснувати з природою, вирощувати зерно, пасти худобу та брати молоко без вбивання тварин. Він був богом достатку, і тому його шанували так само сильно, як і інших словʼянських богів, таких як Перун.

Обряди Велесової ночі

На Велесову ніч люди вірять, що душі померлих спускаються на землю. Ця ніч вважається часом містичним і магічним, коли бажання можуть здійснюватися. В давні часи існувало декілька традицій та обрядів повʼязані з цим святом:

• Ставили свічки, щоб душі померлих могли знайти

шлях до своГо дому.

• Згадували хороші речі про своїх померлих родичів та збиралися на спільну вечерю, накривши стіл як для живих, так і для душ померлих.

В цю ніч вважалося, що сновидіння особливо сильні.

Побачити у сні когось із померлих родичів вважалося дуже доброю прикметою. Щоб забезпечити собі достаток, потрібно було зібрати всі гроші в гаманці та роздати бідним, адже це принесе вдачу.

Прикмети українського Хелловіну

На Велесову ніч існувало багато прикмет і символіки, наприклад:

• Побачити мертвого родича у сні вважалося доброю прикметою в цю ніч.
• Зустріч незнайомця біля дому у цей вечір передбачала смерть якогось мешканця будинку у наступному році.

• Чорна кішка не завжди була символом нещастя на Велесову ніч, але чорна собака сигналізувала про _прихід ворога.
• Біла собака в цей день символізувала нового друга чи товариша в родині.

Смакуй українське слово в бібліотеці!

Читайте, збагачуйте рідну мову!

Ми горді нашою тисячолітньою традицією писемності, що сягає часів Київської Русі. Ми згадуємо твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стуса і багатьох інших. Ми згадуємо тисячі тих, хто захищав   та захищає зараз право українців бути собою. Завдяки мові ми були і є собою, українцями.

"...а ти знаєш, що словом можна смакувати навіть краще, ніж цукеркою. Бо цукерки, як би їх багато не було, рано чи пізно закінчуються, а слова не закінчуються ніколи. Словами можна смакувати хоч усе життя, щоразу добираючи собі все запашніші, все соковитіші. Навіть можна вишукувати собі найхимерніші слова з далеких екзотичних мов і обертати їх у губах, насолоджуючись пряними, чи гострими, чи терпкими, а чи солодкавими ароматами. Але наймилішими завжди будуть слова рідної мови - повні духмяного й поживного животворящого соку..."

ІВАН АНДРУСЯК "Третій сніг"

Українські слова, які варто знати:

Легіт

Легіт — не плутати з легенем (молодий хлопець) — це легкий та теплий вітер, який можна відчути шкірою.

Пройдисвіт

Так можна назвати людину, яка здатна на погані вчинки та має “погану славу”.

Пане та пані

Коли не знаєш, як правильно звернутися до людини, з якою не знайомий/(-а), краще використати цю красиву українську форму звертання. 

Така форма буде інтелігентною та підкреслить повагу, з якою ти звертаєшся.

Кохати

Українською не буде помилкою казати “люблю”, однак “кохати” — питоме українське слово, яке дуже милозвучне.

Лебідка

Так можна звернутися до жінки, яку любиш — мами, дочки, сестри, бабусі чи коханої дівчини. 

Митець та мисткиня

Коли не знаєш, чим саме займається творча людина — малює, пише, танцює, співає чи грає на музичних інструментах — її можна назвати митцем. 

Байдикувати

Коли хочеться відпочити та нічого не робити — можна байдикувати. Ймовірно, це слово є питомо українським.

Метикувати

Метикувати — це думати над чимось, розв’язувати важкі задачі. А людина, яка любить багато думати, є метикуватою.

Млосний

Буває так, що відчуваєш всередині себе щось незбагненно п’янке? І тоді важко описати, який саме стан ти зараз відчуваєш? 

Тоді слово “млосний” — саме для тебе. Млосним можна назвати те, що п’янить та дурманить, викликає почуття розслаблення.

Слушний

Коли не знаєш, як правильно перекласти російську кальку “мати рацію”, скористайся словом “слушний”. “Слушна думка!” — можеш відповісти другу чи подрузі, що пропонують тобі разом повчити українську мову.

Казка оживає: відомі українські ілюстратори книг

Мабуть, багатьом із нас в дитинстві книжки подобались саме за їх чудові ілюстрації. Чарівна сила художника може як прищепити любов до книжки, так і навпаки, відштовхнути. Не всім вистачає таланту, аби творити на втіху дитині та по-справжньому насолоджуватись своєю працею. Мабуть для цього самим треба бути трішки дітьми, з їх щирістю та безпосередністю. Саме слово “ілюстрація” з латинського перекладається як “освітлення”. То хто ж ті найкращі художники, які у темряві освітлюють юним читачам шлях до дитячої книги?

Неперевершені українські ілюстратори та книги, які вони ілюстрували:

Владислав Єрко -  український художник-ілюстратор, переможець багатьох художніх та книжкових виставок, володар численних нагород, найбільш відомий своєю співпрацею з дитячим видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Проілюстрована ним «Снігова королева» Ганса Християна Андерсена завоювала гран-прі на всеукраїнському конкурсі «Книжка року – 2000», титул «Найкраща дитяча книга – 2006» у США, медаль Фонду Андерсена та чимало інших нагород. У 2004 році книжка «Казки Туманного Альбіону», оформлена художником, отримала нагороду як «Книжка року-2003». Казкові ілюстрації Єрко -  це дивовижний всесвіт, який вабить та чарує.

 

Євгенія Гапчинська – це популярна живописниця, яка вважається найдорожчою серед сучасних українських художників. Її стиль, мабуть, найближче підходить дітям, адже роботи Гапчинської дуже добрі, трішки наївні та щирі. Кожного року художниця робить чимало нових виставок в Україні та за кордоном. Її роботи зберігаються в європейських музеях і приватних колекціях найвідоміших людей. У 2008 році Укрпошта ввела у обіг марки «Знаки зодіаку» авторства Євгенії Гапчинської, які неодмінно мають бути у колекціях маленьких філателістів. Найвідоміші ілюстрації дитячих книг художниці це – «Аліса в країні чудес» Льюіса Керрола (видавництво «Фоліо»), «Ліза та її сни» Івана Малковича (видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га»). 

Кость Лавро – відомий книжковий графік, лауреат Шевченківської премії. Його роботи неодноразово входили до виставок дитячої книги у Болоньї, Братиславі тощо. У своїх колоритних ілюстраціях художник наслідує український авангард 20-х років з елементами народного малярства. Його ілюстрації до книжки «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя здобули численні нагороди та титули. Співпрацює з українськими видавництвами «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Розумна дитина» та популярним французьким дитячим журналом «Pomme d’Api». Персонажі художника мають неповторні національні риси та стиль, який легко вирізнити серед інших. Класичні котики та зайчики Костя Лавра стали улюбленими мальованими персонажами багатьох українських дітей.

Катерина Штанко вважається однією з найуспішніших українських дитячих графіків. Має безліч нагород та дипломів за свої неповторні, яскраві ілюстрації. А зробила вона їх чимало, адже встигла оформити вже кілька десятків дитячих книг. Душа її пензля лежить до етнічних казок, ще у 80-х роках минулого століття проілюструвала «Фінські народні казки», «Норвезькі народні казки». Її малюнки до книги видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» – «Сто казок» можуть викликати лише захват. Незабаром видавництво «Старий лев» випустить нову книжку з ілюстраціями Катерини Штанко «Слон на ім’я Ґудзик» письменниці Лесі Ворониної. У її роботах дуже багато сонця та світла, мабуть саме тому вони вже давно полюбились дітлахам України.

Ростислав Попський — український художник-ілюстратор. 

Після закінчення Шепетівської середньої школи № 6 та дитячої художньої школи вступив до Хмельницького інституту управління і права, який закінчив 2004 року. Деякий час після закінчення інституту працював учителем малювання. 2010 року надіслав кілька своїх малюнків до «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ», і несподівано отримав пропозицію проілюструвати одну з найулюбленіших книжок свого дитинства «Пригоди короля Мацюся». Це докорінно змінило його плин життя, і як наслідок — він цілковито і остаточно зосередився на книжковій ілюстрації, покинувши державну службу. Також проілюстрував відоме видання "Тореадори з Васюківки".

Ольга Кузнецова - художниця, ілюстраторка дитячих книжок. Закінчила художню школу в Черкасах та Черкаське училище за спеціальністю художньо-декоративний розпис. У 18 років переїхала до Києва, де з 1998-го працювала художником-мультиплікатором на київській студії «Борисфен-Лютес», відтак закінчила видавничо-поліграфічний факультет КПІ за спеціальністю художник-ілюстратор. У цей час почала ілюструвати дитячі журнали «Стежка», «Професор Крейд», «Пізнайко», літературний журнал «Дніпро».

Співпрацює з українськими видавництвами, малює обкладинки до аудіо-книг. Інколи малює з допомогою графічних комп’ютерних програм, проте віддає перевагу олійному живопису. Ілюструвала дитячі книжки Галини Пагутяк, Марини Павленко, Івана Андрусяка, Олексія Надемлінського, Надії Гуменюк, Євгенії Кононенко, Лесі Мовчун, Оле Лун Кінкеґора, Т. С. Еліота та інших.

Бабин Яр памʼятає

БАБИН ЯР.

В київському Бабиному Яру трапилася трагедія, про яку знають далеко за межами України. Десятки тисяч євреїв, включаючи маленьких дітей, були розстріляні за два дні – 29 та 30 вересня 1941 року. Також у Бабиному Яру розстрілювали учасників українського підпілля. 

28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення із наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.

«Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на Кагатну (нині – сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). 

Слід зазначити, що  масові зниження єврейського народу складалось із трьої етапів:

Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941 до весни 1942 року. Пік припав на 29–30 вересня, коли загинула 33 771 особа.

Другий етап – кінець зими 1942–середина серпня 1943-го. Його в’язні – численні жертви Бабиного Яру.

Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на фоні знищення трупів у Бабиному Яру в серпні–вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору.

Нацисти пильно стежили за тим, щоб свідків злочину не було. Не залишилося документальної хроніки розстрілів – знімати страти було суворо заборонено. Але свідки, хоч і нечисленні, але все ж були: по-перше, це ті, хто дивом уник смерті, наприклад, Діна Пронічева або Геня Баташева, або випадкові свідки. Так, зі спогадів Гені Баташової:

"На землі лежало немовля. Рот був відкритий. Та в страшному галасі крику малюка ніхто не чув. Можливо, мати зумисне полишила дитя, не в змозі бачити його загибелі, а може, сподівалася, що таку крихітку пожаліють, не вб'ють.Німець підійшов і палицею розтрощив йому голову».

За національною ознакою знищили все єврейське населення Києва. Тільки одиницям вдалося вижити - за чужими чи підробленими документами.

Бабин Яр став місцем найбільшого масового поховання жертв нацизму в Україні.

Памʼятаємо! Вічна памʼять полеглим!