10 аргументів на користь книг або чому читати корисно

Читання знижує стрес

Доведено, що лише шість хвилин читання знижує рівень стресу на 65%. Ритміка та захопливий сюжет художньої літератури дозволяють відволіктися від своїх проблем та заспокоїтися.

Читання зміцнює сон

Тільки якщо ви заміните щовечірній перегляд читанням паперової книги. Справа в тому, що підсвічування його екрану, а також екрану інших гаджетів, пригнічує вироблення відповідального за міцний сон гормону мелатоніну. А ось книга в цьому плані цілком безпечна. Фахівці радять завести щовечірній ритуал читання. Організм буде сприймати його як сигнал про те, що скоро потрібно лягати спати. 

Читання розвиває уяву

І чим більше ви читаєте, тим ваша здатність фантазувати краща: ви регулярно програвайте в голові все те, про що читаєте.

Читання допомагає у вирішенні складних завдань

І мова не про математичні приклади. Читання, підвищуючи соціальні навички, наділяє здатністю розділяти загальноприйняті стандарти, міфи, нав’язані думки та свої власні. Інакше кажучи, допомагає легше зорієнтуватися в навколишньому світі й налагодити потрібні соціальні контакти.

Що стосується останнього моменту, все пояснюється просто: читач художньої літератури активно взаємодіє з вигаданими персонажами та проектує на реальність отриманий досвід.

Читання відкриває світ і додає впевненості в собі

Будь-яка книга, по суті, є новим віконцем у світ. Вона допомагає його пізнати і дізнатися, можливо, з абсолютно іншого  для вас боку. А демонстрація виключної ерудиції та глибоких знань того чи іншого предмета сприяє впевненості в собі.

Читання допомагає в спілкуванні

Воно вдосконалює мовні навички та дозволяє ясно і чітко викладати свої думки. Адже не дарма Вольтер, французький філософ-просвітитель XVIII століття, стверджував: «Читаючи авторів, які добре пишуть, звикають добре говорити». Після пари-трійки свіжих творів ви напевно станете цікавим співрозмовником, який справляє  незабутнє враження на людей, що  взагалі не читають. 

Читання зміцнює пам’ять

Незаперечний факт. Для розуміння твору потрібно запам’ятати безліч речей і нюансів, а це тренує пам’ять. Може статися,  що дуже скоро вам не знадобляться нагадування в телефоні.

Більш того, читання, а це, по суті, активність мозку, яка тримає його, так би мовити, в тонусі, є профілактикою хвороби Альцгеймера. Саме тому кажуть, що воно омолоджує, адже організм старіє швидше, коли старіє мозок.

Читання робить розумнішим, відточує аналітичні здібності і покращує концентрацію

Воно «включає» мозок. Французький письменник і філософ-просвітитель Дені Дідро стверджував, що люди, коли перестають читати, перестають і мислити. А оскільки багато творів містять безліч деталей, які потрібно запам’ятовувати та відслідковувати, щоб розгадати таємницю або зрозуміти контекст, розвиваються аналітичні здібності. Це допомагає критично оцінювати не тільки текст і сюжет, а й те, що відбувається у вашому житті.

Читання збільшує словниковий запас

Особливо якщо ви читаєте твори різних авторів і жанрів, стикаючись зі словами й термінами, які рідко вживаються в повсякденній мові.

Читання вчить взаєминам

Розкриваючи їх, книги дозволяють стати на місце іншої людини, зрозуміти мотив тих чи інших його вчинків. І це дуже захопливе заняття.

Ганна Чубач. Земна і небесна - такою прибуду! Такою достанусь грядущим вікам

 

Ганна Танасівна Чубач (6.01.1941 - 19.02.2019) - видатна українська поетеса, член Національної спілки письменників України, лауреатка літературних премій: імені Павла Усенка, Марусі Чурай, Євгена Гуцала, Анатолія Бортняка; Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2016) за книгу «Українчики ідуть»; Міжнародної премії «Дружба». Звання «Заслужена діячка мистецтв України» отримала не за суто літературну діяльність, а за авторські пісенні програми, з якими вона та її улюблені виконавці виступали по Україні. У 1997 році на Всесвітній конференції «Література ХХІ століття» у США її обрали радницею від слов’янських народів.

Творчість Ганни Чубач занесено до світової скарбниці «Література ХХI століття». Впродовж багатьох років вона працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро», вела авторську передачу на радіо. На вірші Ганни Чубач, створено понад 300 музичних творів.

За п’ятдесят років плідної творчої праці Ганна Танасівна видала понад 80 книг для дорослих і дітей. В творчому доробку Ганни Чубач збірки «Журавка» (за назвою якої друзі одразу ж стали називати її ясноокою Журавкою), «Жниця», «Ожинові береги», «Заповіти землі», «Срібна шибка», «Святкую день», «Листя в криниці», «Літо без осені», «Веселі хтосики», «Моя країна — Україна» та ін. В останні десятиліття для дорослого читача з-під пера поетеси вийшло кілька резонансних збірок, які висувалися на літературну премію імені Т. Г. Шевченка: «Дзвінка ріка», «Озвучена печаль», «Серед зневір і сподівань», «Хустка тернова», «Радість висоти».

Ще одна грань її поетичного таланту - література для дітей, яка принесла Ганні Танасівні найбільшу популярність. У 1983 року вийшла її перша збірка віршів для дітей «Йшла синичка до кринички», пізніше - «Вивчаймо самі», «Сонячна абетка», «Алфавітні усмішки», «Жук малий і волохатий», «Черепаха Аха», «Прикмети - не секрети» та ін. Загадки, скоромовки Ганни Чубач — справжнє диво. Дітям полюбилися її вірші, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її «Абетками» та весело-виразні вірші, які розвивють артикуляцію.

Самих лише віршованих абеток близько дванадцяти. «Алфавітні усмішки»  Ганни Чубач навіть покладені на музику.

Реліктові дерева 

Реліктові дерева, де ви!?

Рубали на будівлі, На щогли тонкостанні.

Рубали — не питали: “А може, ви останні?”

У здогадах лукавих тривожуся думками:

?Хіба не так це сталось з реліктовими нами

І війнами вбивали,

І голодом морили.

Жінки не тих кохали і не від тих родили.

Сильніші — умирали. А виживали — кволі.

Реліктових — так мало. А виродків — доволі.

О бідний мій народе, важка твоя дорога:

Реліктові дерева Рубали дуже довго!

Я піду і впаду…

Я піду і впаду

У шовкову траву

І заплачу, заплачу,

Заплачу…

І шовкова трава,

І журба світова

Мої сльози мені

Не пробачить.

Буде вітер шуміть,

Буде небо — гриміть,

Будуть хлюпати ріки

Водою:

“Годі в трави ридать,

Треба край рятувать —

Стогне рідна земля

Під ордою!”

Підведусь із колін

І, вдихнувши полин,

У світи заволаю

Собою:

“Не умію стрілять —

Буду вбивць проклинать.

А прокльони мої —

Як набої!”

Двоголові лихварі

Дві хижацькі голови

В один герб з’єдналися.

І немов обі живі

Й тільки що кусалися.

Зиркають тепер вони

Хижо в різні сторони —

Так, неначе не орли,

А могильні ворони.

Очі хижі. Пазурі —

Будь-кого подряпають.

Двоголові лихварі

Цілий світ залякують.

Світ не може зрозуміть,

Що воно за птиця:

Не співає, не летить

І небес — боїться.

Всиновлені небом

Пам’яті Небесної Сотні

Всиновленим небом

Нічого не треба:

Їм сонце — хлібина,

А хмара — вода.

Хіба що дізнатись,

Що вже в Україні

Навіки пощезла

Московська орда.

Всиновленим небом

Нічого не треба.

І ти не жалійся

На долю гірку:

Щоб цвинтарні свічі

Не плакали в вічність,

А ясно світили

У пам’ять людську.

«Я - жінка!"

Нехай мені доля вготовила муки.

Не камінь на плечі, а цілий обвал.

Я буду до щастя простягувать руки,

Я буду молитись на свій ідеал.

Нехай моя доля знедолена плаче,

Карає і мучить нестерпним життям,

Я – все-таки сильна, я щось таки значу,

Я світ цей дивую красивим дитям.

Накотяться біди – повинна здолати,

Підкотиться туга- повинна змовчать

Немеркнуче світло: я – жінка, я – мати,

Запалена Богом остання свіча.

І , хто мене кине, – покинутий буде.

Хто словом осудить – осудиться сам.

Земна і небесна – такою прибуду!

Такою достанусь грядущим вікам.

Я люблю у лузі квіти

Я люблю у лузі квіти,

Де гудуть весь день джмелі,

І метелик носить літо

На легенькому крилі.

Гріє сонечко гаряче

Чисте озеро води.

І зелений коник скаче,

Сам не відає куди.

Урочисто і красиво

В’є вінок моя рука.

І цвітуть, цвітуть, як диво:

Луг і квіти, і ріка…

У долині теплий вітер

Сушить трави від роси.

Я кажу:

«Усе на світі Починається з краси!»

Я кажу. І ви повірте!

По розщедреній землі

Поспішайте в луг, де квіти,

Де гудуть весь день джмелі!

Читайте неповторну поезію ВЕЛИКОЇ ПОЕТЕСИ!

Зникаю Сонцем за горою,

Вам залишаю луг і квіти,

Щоб світ, освячений любов'ю,

Мою відсутність не помітив ...

Миру нашим дітям!

 Так хочеться у цей важкий час підтримати наших дітей та допомогти їм подолати хвилювання, пов'язані з війною.

Маленькі українці зараз вчать букви у бомбосховищах. І велика радість сьогодні у них, коли відбій повітряної тривоги. І так не повинно бути в сучасному світі. 

Але так є… Але ми це подолаємо. І цього більше не буде ніколи! 

Початок осінніх канікул розпочався надзвичайно весело й цікаво: зі знайомства з новими книгами, з милими та дуже смішними загадками, скоромовками та пісеньками, з РУХАНКИ-ЧИТАНКИ з музикантом і композитором Ігорем Якубовським. 

Які були веселі та щасливі наші дітки! 

Вони співали, танцювали і від їхніх посмішок сяяло все навкруги!

Ми вистоїмо, ми вивчимо наших дітей і ми все відбудуємо!

І розквітне наша Україна!

І щасливими будуть наші діти!

Слава народу України!

Слава нашим захисникам!

Все буде Україна!