"В борні за волю"

"... І козацький дух іще не вмер

Ви, сини великої родини,

Творите історію тепер,

Творите безсмертя України"

В сонячний осінній день до нашої бібліотеки завітав "десант із Мотовилівки", місця, де в 1918 році відбувся непереможний бій січових стрільців за волю України, - Андрій Мороз, Юрій Мороз та Світлана Жук. 

Січові стрільці "вважали себе нащадками козаків, майже за Т.Шевченком "всього триста, як скло...", спішили шткрмувати Київ, щоб своєю смертю в нерівному бою підняти Україну. Після цього бою Р.Дашкевич сказав такі слова: "Під Мотовилівкою з України звалився камінь федерації", - пише в своїй книзі "По рідній землі з чистим серцем" Андрій Мороз - письменник, краєзнавець, хорунжий, Почесний громадянин Фастівщини, за ініціативи та безпосередньої участі якого в тім краї втілюється в життя багато проектів культурологічно-пізнавального характеру: пам'ятні знаки, плити, хрести загиблим героям.

Учні 7-8-х класів ЗСШ № 187 познайомились з унікальними матеріалами, які висвітлюють історичні події, пов'язані з цимкраєм, які за браком грунтовних розвідок досі ще мало знані у світі та в Україні.

Слухачі "помандрували" у славні козацькі часи та в буремні події 1918-го козацькі часи, відчули незламний дух українських патріотів - січових стрільців - нащадків запорозьких козаків, і обвіяні буйним вітром минулого, повернулися у наш час та відкрили для себе багато нового з історії студентського і молодіжного руху України, яка мало вивчається і тривалий час замовчувалася.

Кращу долю для України виборюють сьогодні українські патріоти. Андрій Мороз завітав до бібліотеки зі своїм сином - Юрієм Морозом, учасником АТО, старшим солдатом 44-ї окремої артилерійської бригади, учасником Дебальцевської операції з позивним "Лютий", членом Спілки української молоді, клубу "Повстанець", учасником революції гідності, який пішов добровольцем на фронт, та талановитою поетесою з Мотовилівки Світланою Жук, яка презентувала свою збірку "В борні за волю". У збірці висвітлюються репресивні дії більшовиків проти українців в роки сталінської доби, а також варварська агресія путінського режиму проти незалежної України. 

"Остання з роду Скоропадських": презентація виставки

"Остання з роду Скоропадських" - фото-речова виставка, яку люб'язно надав для презентації  в нашій бібліотеці Музей гетьманства. Ця виставка присвячена родині Павла Скоропадського, останнього гетьмана України, зокрема, його донці Олені, яка підтримувала зв'язки з Україною та Музеєм гетьманства і померла в 2014 році.

Під час презентації виставки діти дізналися багато цікавого від директора музею Галини Ярової про славне українське козацтво, Запорізьку Січ, яка стала колискою народної волі, своєрідним символом України.

 

 

 

 

Дуже цікавим був конкурс біографічних розкопок "Найцікавіші знахідки з життя славетних гетьманів", завдяки якому учні могли ще більше дізнатися про історію козацтва, по дії тих років та героїв.

Нащадки борців за волю України відстоюють її зараз на сході, там за нас загинули найкращі сини України.

Слава Україні! Героям слава!

Слава козацька не вире, не загине

"Остання з роду Скоропадських"

Запрошуємо всіх охочих відвідати фото-речову виставку "Остання з роду Скоропадських" до річниці пам'яті Ясновельможної Гетьманівни Олени Отт-Скоропадської в нашій бібліотеці. 

Де козак, там і слава

"Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі"

"Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі" - писав у своєму вірші "До брата" у далекому 1960 році визначний український поет Володимир Сосюра. 

З піднесеним патріотичним настроєм в нашій бібліотеці відбулася зустріч учнів 9-11-х класів чпеціалізованої школи №187 з поглибленим вивченням української та англійської мов з правнуком визначного українського поета Олексієм Олеговичем Сосюрою.  

Учні дізналися багато нового з приватного та творчого життя поета, про те, яким драматичним для нього стало написання в 1944 році патріотичної поезії "Любіть Україну", про традиції і сім'ї та про історію написання прекрасних ліричних поезій "Так ніхто не кохав...", "Марія" та інших.

"Лірик - а разом з тим сміливий, дерхновенний. Задушевний - а разом з тим - бойовий у нього тон, наступальний" - так писав про нього Павло Тичина.