Батьківське слово на вітер не мовиться

Етнографічна подорож

21 червня – День батька в Україні

Шевченко Тарас Григорович: Селянська родина

З давніх – давен в українській родині головою традиційно був батько. Він власними руками виготовляв для новонародженої дитини колиску і сам вперше виносив дитину надвір, вклоняючись до землі, просив благословення: «Мати – земля! Благослови дитя на життя, на здоров’я, на мудрість роду нашого». Слово батька, господаря, годувальника сім’ї, її захисника, мало незаперечний авторитет для всіх дітей, навіть вже зовсім дорослих та одружених. Першим за стіл, за традицією, завжди сідав батько, а за ним – усі члени сім’ї (за старшинством). До батьків діти в давній українській сім’ї зверталися на «Ви». Це підносило та возвеличувало батьків в очах дітей. Батьківська любов згідно з народною мораллю дуже стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала – саме такою має бути батьківська любов.

Перлини народної мудрості:

• «Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога»
• «По тату й дитятко»
• «Батькова хата усім багата»
• «Батько карає, батько ї хвалить»
• «Батьківське слово на вітер не мовиться»
• «Батько – сонце, вітчим - місяць»
• «Яке дерево, такий клин, який батько, такий син»