Всесвітній день емоджі

Емоджі — це піктограми (графічні символи), які зазвичай мають яскравий, «мультиплікаційний» вигляд і використовуються в текстових повідомленнях. Емоджі надзвичайно різноманітні — це обличчя, персонажі, погодні явища, транспорт, предмети, їжа, рослини, тварини або знаки, які означають емоцію чи дію. Коли нам не вистачає міміки, жестів та інтонації, щоб передати свої відчуття, на допомогу готові прийти емоджі. Найчастіше їх можна зустріти в постах соціальних мереж, яким вони додають потрібного емоційного забарвлення. Популярність емоджі в спілкуванні онлайн надзвичайна, тож не дивно, що існує особливе свято — Всесвітній день емоджі. Цю подію щороку відзначають 17 липня.

Емоджі з’явилися разом з комп’ютерами та смартфонами — так вважає більшість людей. Але насправді корені подібних символів сягають у далеке минуле, в якому про комп’ютери ще навіть не йшлося. Відомо, що в 1881 році в американському гумористичному журналі «Puck» було опубліковано іронічну статтю про типографське мистецтво. В якості зразків художніх досягнень типографів представлялися стилізовані зображення чотирьох облич, складених  з  розділових знаків, які виражали радість, смуток, подив та байдужість. 

Попередники емоджі — смайлики — з’явилися в 1982 році завдяки програмісту Скотту Фалману з університету Карнегі – Меллона в США. Використовуючи університетську онлайн – дошку оголошень, вчений помітив, що багато користувачів люблять жартувати в своїх повідомленнях, але йому іноді бувало важко зрозуміти серйозність чи сарказм таких постів.

Фалман почав міркувати над тим, як можна компенсувати в  текстовому онлайн – спілкуванні відсутність невербальних знаків, таких як вираз обличчя чи рухи тіла. Зрештою, він розмістив оголошення, в якому запропонував усі повідомлення супроводжувати одним з двох знаків — усміхненим або серйозним зображенням обличчя. За лічені місяці ця новація не тільки прижилася в університеті Карнегі – Меллона, але й розповсюдилася на інші університетські мережі. 

Власне емоджі в їх сучасному вигляді з’явилися в Японії. В 1999 році художник Сігетака Куріта, який працював в команді розробників платформи мобільного Інтернету «i-mode» для оператора зв’язку DOCOMO, винайшов спосіб передачі інформації лаконічним і привабливим способом, наприклад, замінивши слова «хмарно» чи «сонячно» в прогнозі погоди спеціальними піктограмами. Було створено 176 зображень розміром 12×12 пікселів, які можна було вибрати в інтерфейсі «i-mode» та відправити на мобільні телефони як окремі символи. 

Набір символів складався з об’єктів та персонажів замість облич і серед інших включав зображення погоди (парасолька, сонце, хмари), руху (автомобіль, літак, корабель), технологій (телефон, телевізор), фаз Місяця та інших явищ. Але ці зображення не були суто інформаційними, а передбачали наявність емоційного підтексту, приміром, шляхом додавання символу «сердечко». 

Зараз колекція емоджі Сігетаки Куріти демонструється в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку, а на початку 2000-х ця ідея мала поширення лише в Японії. Символи не були стандартизованими, оскільки кожним оператором мобільного зв’язку було розроблено свій набір емоджі. Частково вони повторювалися, а деякі не відображувалися в іншій мережі.