14 лютого - День Святого Валентина, і ми хочемо розповісти вам трішки цікавого з історії та цікавих фактів про це свято.
Валентин — один з перших християнських проповідників. Він таємно вінчав військових, яким римський імператор Юлій Клавдій ІІ забороняв одружуватися. Тому що армія відчувала нестачу солдатів, а це заважало войовничому імператору втілити в життя свої плани. Після цього Валентина взяли під варту, а згодом і стратили 14 лютого.
Автор першої валентинки — французький герцог Карл Орлеанський, який в 1415 році сидів у в’язниці, в одиночній камері. Саме там він вирішив боротися з нудьгою шляхом написання любовних послань дружині. І до цього дня всі охочі можуть в цьому переконатися — записка зберігається в Британському музеї.
Найдорожча валентинка була зроблена на замовлення Аристотеля Онассіса і складалася вона з чистого золота, смарагдів і діамантів. Упаковка подарунка була не менш розкішною — Онассіс велів загорнути валентинку в норкову шубу. Так грецький мільярдер висловив свої почуття до коханої - оперної діві Марії Каллас. Вартість валентинки становила приблизно $300 000 за цінами 60-х років.
У ХIХ столітті психіатри прописували шоколад своїм пацієнтам, що страждають від нерозділеного кохання. Так Річард Калбурі придумав першу коробку шоколадних цукерок.
Найбільш всеохопна валентинка була створена на пішохідному переході в Ченду в Китаї. Це зізнання у коханні було адресовано всім жителям міста, а їх не багато не мало — 14 мільйонів, не рахуючи туристів.
За кількістю продажів валентинки стоять на другому місці за популярністю після різдвяних листівок. Найчастіше листівки для другої половинки купують жінки.
До дня Святого Валентина пропонуємо почитати вірші про кохання визначних українських поетів.
Володимир Сосюра
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.
Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.
Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.
Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.
З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!
Ліна Костенко
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Юрій Андрухович
До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер.
Між землею і небом – висячі плантації квітів…
У червоних кульбабах електроосвітлення вулиць
дві самітні тендітні душі – рука в руку – вгорнулись.
Між землею і небом ходили поет і блудниця.
Був на ньому позичений фрак, а на ній – з реп'яхами спідниця.
І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,
і були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні. Їх невтолене так і боліло невтоленим –
у безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним.
Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні
заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,
і довіку ходити удвох по висячій плантації,
де кульбаби горять і наспівані сни повертаються…
Юрій Іздрик
людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай…
Немає коментарів:
Дописати коментар