Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб.
«У селі люди з голоду мерли, ми в Києві ніколи не наїдались, а у Дніпрі біля Видубецького монастиря баржі із зерном топили.»
Слова невідомого очевидця.
Факти Голодоморів, спричинених радянською владою на чолі з Й.Сталіним, визнані цілеспрямованим геноцидом української нації як на національному, так і на міжнародному рівні. Тоталітарний радянський режим планомірно винищував український народ, про що свідчать численні історичні докази.
За своєю чисельністю українська нація займала друге місце в Радянському Союзі та поступалася тільки кількості росіян. Проте любов до свободи, багатий культурно-історичний спадок та самобутні традиції виокремлювали Україну на фоні інших республік, що входили до складу СРСР.
Національно-визвольний рух, незалежне селянство, інтелігенція, зрощена на європейських цінностях, не сприймали ані влади комуністів, ані їхньої політики. Супротив був настільки сильним та яскравим, що верхівкою радянської влади було прийняте рішення: «Знищити!».
Знищити політичну націю, яка прагнула свободи та незалежності від тоталітарного режиму. І знищувати вирішили голодом.
Жахливі для українського народу події вибудовуються у чітку хронологічну послідовність, яку важко не прослідкувати. Нижче в історичній послідовності наводяться факти реалізації ретельно продуманого плану штучного голоду, що призвели до загибелі мільйонів.
- 1932 Липень
На державному рівні створюються плани із хлібозаготівель, які практично неможливо виконати. - 1932 Серпень
Особисто Й.Сталіним ухвалюється постанова, відома в народі, як «Закон про п’ять колосків». Постанова передбачала розстріл та конфіскацію майна за розкрадання колгоспної власності, а це могло бути навіть декілька колосків, що залишились на полі. - 1932 Жовтень
В Україну прибула хлібозаготівельна комісія на чолі з В.Молотовим, який на той час очолював уряд СРСР. В результаті, репресії стали ще жорстокішими, у селян вилучали практично все зерно. - 1932 Листопад
Починають працювати спеціальні загони, які шукають та вилучають продукти харчування та худобу у селянських господарствах. Жорстока акція відбувається із залученням міліції, КДБ та місцевих комуністів. Господарства чи цілі райони вносяться на так звану «чорну дошку» – це означало, що їх мешканцям загрожує повне винищення. Господарствам виписуються нереальні штрафи з повною конфіскацією зерна та худоби. По 243-ї районах країни знешкоджуються всі громадяни чи об’єднання громадян, які би активно протистояли повному вилученню зерна. - 1933 Січень
Стосовно селян, що не здали достатньо хліба, застосовуються жорстокі репресії. Проводяться обшуки навіть в бідних селянських родинах, ліквідуються останні запаси продуктів, що прирікає людей на смерть. Сталін підписує директиву, відповідно до якої селяни не мають права виїздити за межі України та Кубані в інші республіки тодішнього СРСР. Таким чином, понад 200 000 селян було затримано та повернено назад до домівок, де на них чекала голодна смерть. - 1933 Червень – серпень
Спостерігається пік смертності від голоду в Україні, який сягає близько 1 мільйона осіб. Вся інформація знаходиться у повній секретності, випадки смерті фіксуються тільки партійними органами України. У цьому ж місяці створюється спеціальний Комітет, завданням якого стало заселити вимерлі села колгоспниками с Росії і Білорусі.
Вся інформація стосовно голоду в Україні спеціально замовчувалася. Офіційно було прийнято вважати, що не було ніякого голоду.
Наявність Голодомору замовчувалася до кінця 80-х років 20 століття.
Незважаючи на титанічні зусилля приховати від міжнародної спільноти ті жахіття, яких зазнало населення України з боку радянської влади, правда вийшла назовні. В Україну приїздили журналісти з Заходу, тому публікації про Голодомор виходили в Німеччині, Великобританії, Франції, Бельгії, США.
Західна Україна, яка на той час не входила до складу УРСР, вела активну діяльність з порятунку українців, що жили під радянською владою. Митрополит Андрей Шептицький був серед організаторів допомоги постраждалим.
Завдяки активній діяльності і зусиллям громадських діячів про ситуацію в Україні дізналися у світі. Але допомога, запропонована міжнародним товариством Червоного Хреста голодуючим українцям, була відкинута Москвою.
Немає коментарів:
Дописати коментар