В Україні вперше за новим календарем святкують Хрещення Господнє або Богоявлення. Дата урочистості змінилася через переход ПЦУ на новоюліанський календар.
Це третє, найбільше й завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. У народі воно має ще кілька назв: Водохреще, Водохрестя, Водощі, Йордан чи Ордань.
Богоявлення — це тридення. Його, як і на Різдво, розпочинає пісна кутя на Святвечір; далі — день самого Водохреща і наступний день — Іоанна Хрестителя. На це свято згадується та прославляється Євангельська подія — хрещення Ісуса Христа у річці Йордан.
Історія Водохрещі
Свято присвячене обряду хрещення Ісуса у річці Йордан у віці 30 років. Провів ритуал проповідник Іоанн Предтеча, якого після цього назвали Хрестителем.
Згідно з Біблією, під час ритуалу небеса відкрилися і на Ісуса зійшов Святий Дух, який набув форми білого голуба. Таким чином усі присутні переконалися, що Ісус справді є Син Божий. Тому свято також відоме під назвою Богоявлення.
Своїм вчинком Ісус показав, що обряд хрещення є священним та обов'язковим для кожного християнина – навіть для Сина Божого. Християни вірять, що з того часу вода в річці Йордан щороку на Водохрещу змінює свою течію.
Священики освячують воду на річках і озерах, після чого з освячених ополонок набирають воду, вірячи, що вона має цілющу і очищувальну силу.
Які традиції існують на свято Водохреща?
НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА.
В давнину напередодні свята Водохреща парубки йшли до річки, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і фарбували буряковим квасом у червоний колір. Біля хреста з льоду будувався престол. Також виготовляли та встановлювали арку з ялинових чи соснових гілок — «царські ворота».
Воду, зібрану опівночі перед Водохрещем, вважали вже цілющою – її зберігали за образами на випадок тяжкої хвороби чи поранення.
НА ВОДОХРЕЩУ
Вранці у церкві обов’язково відбувається Богослужіння, після якого організується піший хресний хід до річки (найближчої водойми). За словами істориків, процесія виглядала так: попереду під спів хору несли хоругви і дерев'яний церковний хрест, за хором йшов священик, а вже за ним — народ: і старі, і молоді, і чоловіки, і жінки, і діти.
Після недовгої відправи священик занурював в ополонку хрест, освячуючи воду, а в цей час хор голосно співав: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...». Майже так відбувається обряд і зараз.
В Україні на Водохрещу існували традиції, які на зараз трохи позабуті:
- після освячення води священиком одні молоді чоловіки стріляли з рушниць холостими патронами («Розстрілювання Коляди»), а інші – випускали голубів;
- молоді дівчата у деяких місцевостях Поділля та Гуцульщині несли на Водохрещу до ополонки «трійцю» - три свічки з пучками калини,васильків, сповиті намистом, барвистими стрічками, квітчатою хусткою. Під час Богослужіння «трійця» запалювалася від свічок, які горіли на престолі. А перед тим, як іти додому, «трійцю» гасили, занурюючи свічки в ополонку;
- після освячення води люди набирали йорданської води у відра та напоювали коней, весь інший народ набирав води собі у принесений посуд;
- вдома господар вмочував букетик сухих васильків у свячену воду і окроплював все в хаті та на подвір’ї. Лише після цього можна було сідати за стіл, випивати води натщесерце і пригощатися їжею.
Немає коментарів:
Дописати коментар